842. Загальний зміст духовної роботи

(переклад з івриту)

Загальний зміст духовної роботи такий:

1) Трепіт. Він зветься першою заповіддю, коли людина страшиться [Творця] в Його властивості «великий і всевладний». І це дві категорії: перша та, що людина осягає велич Творця. І тоді, тим, що вона бачить піднесеність Творця, усталюється в її серці стан трепоту, оскільки вона осягає велич Творця.

І тоді, згідно з мірою величі, утворюється міра трепоту. І для цього не потрібно ніякої роботи, оскільки це річ природна, коли малий анулює себе перед великим. І тоді, коли завдяки властивості «Великий», котрою визначається міра трепоту, цим приходить до «Всевладний», і тоді є в людини істинний трепіт, - чиста властивість «всевладний».

Тобто, коли осягає все виключно вірою вище знання. І на цьому рівні це є істинним трепотом, однак потрібен трепіт в плані «великий», для того, щоб знати міру трепоту.

2) Любов. А в плані любові існують також два види: в категорії сторони добра, і в категорії сторони жорсткого суду.

Любов зі сторони добра, вона для того, щоб визначити міру любові. Тобто міру Його величі. А потім, коли вже знає міру властивості любові, тоді людина повинна прийняти цю міру з любов’ю, незалежною від нічого, що є категорією «навіть коли забирає твою душу». І це є станом абсолютної любові.

І тоді визначається, що людина злита з Творцем постійно, тому що немає їй нічого в світі, що змогло б відірвати її, адже вона не потребує нічого, бо більше за стан «забирає твою душу» немає вже в світі нічого. Тому той, хто готовий до самозречення кожну мить, він впевнений, що йтиме вперед духовними сходами.