821. Зробимо та почуємо - 2
«А цей чоловік, Моше, був найскромнішим із людей».
Скромність означає приниження, тобто коли людина скасовує себе перед іншою не тільки зовнішньо, а й внутрішньо. Зовнішнім називається те, що видно всім, тобто відкрито, видно оку, коли людина не рахується з собою ні в чому, а тільки з товаришем, який на вищому щаблі, ніж вона. І це видно по тих справах, які вона робить для товариша.
І існує так само внутрішнє, тобто приховане, і це думка і розум, які також необхідно скасувати перед товаришем. І про це написано «душа моя як порох перед усіма». І питається, як може розумна і мисляча людина сказати, що вона скасовує свій розум перед кожним в той час, коли сама знає і відчуває, що вона стоїть на щаблі у сто разів вищому за щабель, на якому стоїть її товариш.
Але є частина і є ціле. І ціле, загальне - більш важливе, ніж частина. І людина повинна скасувати себе перед кожною частиною в тому, що вона частина загального. Так народ Ізраїлю, незважаючи на те, що в кожного окремо немає відчуття важливості, але в загальному об'єднанні кожен сам по собі дуже важливий - з боку всього суспільства.
Людина повинна скасувати свої потреби перед потребами суспільства. Виходить, що людина повинна скасувати свій розум і думки перед Творцем, тому вона повинна привчити себе зовні, що називається на рівні дії, і це означає «зробимо». І всі ці скасування вплинули б на неї так, щоб змогла скасувати свій розум і думки перед Творцем.
З цього виходить, що той, хто володіє більш розвиненим розумом, у того є більше роботи по самовідміні перед Творцем. А в простої людини немає великої роботи зі скасування розуму, адже у неї немає розвиненого розуму. Виходить з цього, що вся перевага розуму тільки в тому, щоб було що скасовувати. І тільки тому людина повинна бажати знати. А той, хто не готовий до цього, тому краще й не прагнути дізнатися.
І це називається «його мудрість перевищує дії», тобто у нього більш широкі знання, ніж він може скасувати. Тому що питання скасування означає «зробимо», а не «почуємо». Оскільки «почуємо» стосується розуміння, а «зробимо» - це тільки на рівні сили без розуму. І це означає «зробимо та почуємо». Тобто якщо у нього є сили зробити, то зможе почути, тому що його основою є віра, а не розум.