818. Шасливі ті, хто дотримується уставів

(переклад з івриту)

«Щасливі ті, хто дотримується уставів, хто чинить милостиню увесь час».

Ось, «милостиня» - це відповідно до сказаного: «І повірив у Творця і зарахував йому як милостиню». Бо віра називається «милостинею бідному». І ця робота повинна відбуватися увесь час, бо завжди треба дивитися, щоб основа духовної роботи була розкрита перед людиною як «бідна».

І разом з цим людина має бути тим, хто дотримується уставів. Бо поняття «устав» - воно саме в розумі, адже уставом зветься все, що розуміємо. І зміст його в тому, що необхідно притягнути розум Тори і сенс заповідей, і завдяки цьому вибудовуємо святу Шхіну.

Адже завдяки розуму Тори і заповідей, котрий притягуємо, все має бути за рахунок основи, а це – вище за рівень знання. І саме коли приймає її вище знання, тоді людина удостоюється знання святості в Торі та заповідях.

Виходить, що розум зобов’язує людину рухатися на основі «вище за знання». І коли зазнає невдачі в основі, коли бажає і в основі отримати категорію знання, відразу відходить від людини і те знання, що було в неї в Торі та заповідях. І через це усталюється в її серці, у вірі, категорія трепоту, тобто страху гріха. Бо коли збуджується категорія знання як основи, відразу людина падає зі свого стану в Торі та заповідях.

Виходить, що через ці перешкоди вже вона вміє берегти себе від чужої думки.

І є також категорія трепоту перед небесами, як пояснював мій пан, батько й учитель, що існують іноді люди, які стоять на рівні, де їм вже немає чого боятися, і все одно вони зберігають категорію віри, не через страх покарання, бо вже бачать, що не може тут статися падіння, а підтримують віру через трепіт перед небесами, тобто бачать, що таким є бажання Вишнього.

Виходить, що завдяки тому, що займаються рештою речей в рамках розуму і знання, - цим утворюють Шхіну, що зветься вірою. Тобто бачать, як варто зберігати віру, бо всі прибутки є лише тоді, коли бережуть основу.

І це зветься, що працюють в іншому місці, і заробляють там знання та розум, і всі сили дають людині як милостиню. Тобто тими життєвими силами та розумом, котрі отримала від тих речей, котрими займалася, цими силами повинна служити заповіді віри.

І це зветься «підняти Шхіну з пороху», тобто коли людина бачить важливість віри, що саме коли просувається згідно з цією основою, має всі здобутки, і само собою ця категорія вже є важливою для неї.