812. Відійди від зла і чини добро - 3
(переклад з івриту)
Духовна робота людини починається з «чини добро». А потім вона вже може виконувати «відійди від зла», адже з боку виховання людина не може визнати зло як дійсно зло. І прагне вона задовольнити пристрасті серця свого просто тому, що відчуває велику насолоду, коли задовольняє всі свої прагнення.
І коли кажуть їй, що наповнення забаганок власного серця є злом, вона не знає, чому це так. Тож слід їй вірити вище рівня знання, що це так, і необхідно зійти з цього шляху.
Також і тоді, коли людина збирається «чинити добро», наприклад, облачатися в таліт, - вона не відчуває в цьому ніякого «добра». Бо не має відчуття жодної насолоди, коли одягнена в таліт, так, щоб можна було б сказати про це, що воно – добро, тож зобов’язана також вірити вище рамок знання, що це добра річ.
Але потім, коли йде цією дорогою вище за рівень знання, як у добрі, так і у злі, тоді дають їй з небес скуштувати деякий смак в «чини добро». Тоді, в тій мірі, якою вона відчуває благо у виконанні наказової заповіді, цією ж мірою вона починає відчувати смак зла в поганих речах. І тоді вже має вона відчуття блага в «чини добро» і відчуття зла у «відійди від зла». Виходить, в результаті, що є в неї винагорода й покарання в цьому світі.
Тоді як той, хто працює заради отримання винагороди, - вірою у винагороду й покарання він реалізує «відійди від зла», попри те, що відчуває в прагненнях серця свого насолоду. І все одно, він віддаляється від насолод, щоб не терпіти покарання в майбутньому світі.
Також в час, коли реалізує «чини добро», він таки готовий виконувати наказову заповідь, незважаючи на те, що не відчуває в цьому жодної насолоди, бо вірить, що заплатять йому за це, - тоді є в нього сили для виконання.
Тоді як коли бажає займатися не заради отримання винагороди, тоді виникає питання, для кого він виконує «відійди від зла і чини добро». Ясно, що він повинен сказати, що це є наказом Царя. Але постає питання, - для чого це потрібно Царю, адже Він не має недостачі щоб бракувало йому Тори та заповідей нижніх.
Отже, зрозуміло, що це для нас, тобто виправити нам самих себе. Тоді людина починає вдивлятися, яка користь є їй від цього. Тому найперша духовна робота – у вірі вище за рамки знання. А потім приходить людині допомога з небес, що зветься світінням з висі, - аж поки досягне НАРАНХАЙ своєї душі.