809. Досконалість в житті

(переклад з івриту)

«Людина помирає, не маючи собі й половини бажаного». Той, хто має сотню, бажає дві.

Постає питання: а як воно в духовному, чи й там також немає досконалості в житті, і завжди життя в нестачі? Так от, щодо духовного людина не відчуває нестачі, так щоб сказати, що вона не може жити без цього, тому що нестача, котру вона відчуває в собі, і котра мусить отримати насолоду, наповнюється речами матеріальними, і це – харчування, що існує в повні в усьому світі. Адже воно підготовлено нам Творцем, щоб завдяки цьому ми могли б існувати в світі.

Тобто, оскільки бажання [Творця] дати благо зобов’язує нас отримувати насолоду, тому ми й наповнюємо «хісарон», - відчуття нестачі –матеріальними насолодами. І це як, скажімо, з харчуванням, котре не настільки вже й дороге, тобто що не потрібно давати за нього, щоб придбати його, так вже й багато зусиль.

І лише в час, коли людина вже наповнилася усіма матеріальними насолодами, тобто коли вже немає в неї жодного хісарону, котрий не наповнила, і не залишилося в неї ніякого хісарону і прагнення до матеріального, виходить, що не має вона тоді життєвої сили й насолоди. Адже тільки хісарон і прагнення дають смак усьому. Тоді людина починає відчувати, що варто подивитися, - може існує життєва сила й насолода в духовному.

А також буває іноді сторонній чинник, котрий забирає в людини хісарон і прагнення до матеріального. Виходить, що й тоді немає їй від чого отримати насолоду. Тому вона мусить прийти до духовного, може зможе живитися звідти смаком насолоди.

І цей чинник приходить іноді через успадкування властивостей від тих, хто передував людині, які скасували ці насолоди або вченням «Мусар» (мораль), або тим, що смакували світло Тори і побачили, що не варто спрямовувати хісарон і бажання на ці насолоди. І хоч наразі немає в них смаку Тори, все одно, тим, що отримали лише тимчасове світіння, вже гидують матеріальними насолодами, і є в них тепер потреба в духовному.