808. Досконалість і недолік – 2

(переклад з івриту)

У матеріальному немає досконалості і завжди є недолік. У духовному є досконалість і немає недоліку.

Людину створено з недоліком. Тобто, з боку її матеріалу, званого створінням, вона є лише тим бажанням отримувати, що існує в ній, котре визначається як недолік. І оскільки людина відчуває в собі недолік, зміст його в тому, що бракує їй життєвої сили, бо бажання дати благо спричинило в нижньому категорію «хісарону» (недоліку, нестачі).

Тобто, щоб постійно жадав би отримувати насолоду і життєву силу. Але в час, коли здатен отримувати насолоду не інакше як в матеріальних облаченнях, - в них немає досконалості. Тобто щоб могли ми сказати, що від певної речі буде в створіння можливість завжди отримувати життєву силу, - бо в момент, коли його хісарон наповниться, відразу ж пропадає для нього смак і життєва сила, що в цій речі.

Бо згідно з правилом, що прагнення додає частину смаку до насолоди, а там, де немає прагнення до чогось, воно не дає людині всієї тієї насолоди, що в ньому, - отже, ця річ дає людині насолоду лише в мірі хісарона. А там, де немає в людини хісарона, визначається як відсутність у неї клі (посудини) щоб дати в нього цю насолоду.

Тому якщо наповниться людина насолодою, виходить, що немає вже в неї прагнення до цього. Тому вже не отримує життєву силу й насолоду від цієї речі. Тоді як коли не наповнилася повністю насолодою, отже, залишилося поки що місце нестачі, - вважається це, що є поки що клі для отримання насолоди.

А хісарон, котрий людина відчуває в собі, те, що немає їй насолоди, означає, що немає людині від чого отримати насолоду, - виглядає як людина, що перебуває на одному з островів у морі, де немає нічого їстівного, і вона змушена помирати від голоду та спраги.

У духовних насолод є досконалість, тобто коли не відчувається, що є потреба в більш високій досконалості, тому що не може бути в духовному ніякого хісарону. І тому духовне світить так, що нема чого додати до нього.