799. Народження місяця

Народження місяця. «Моше завагався».

Місяць зветься «малхут» (царство), і «новомісяччя», оскільки поняття «царство небес» треба щодня приймати на себе його тягар наново. І недостатньо того, що прийняв учора, оскільки кожного разу, говорить Арі, треба піднімати іскри, що впали до БЄА, у святість. Виходить, те, що людина приймає щоразу тягар наново, означає, що кожного разу вона забирає частину від «розділення» і вводить її в єднання святості.

І це сутність того, що кожен день малхут повертається в стан точки, а точка зветься в Зоар «чорна точка, котра не має білини». Тобто, вона не світить, бо біле зветься, що воно світить, і це означає, що кожного разу треба освячувати її. Проте треба знати, що вона вже не в тому стані, у якому була досі, а як написано, що немає поновлення світла, що не було б притягнуте з Нескінченності.

І це зветься «ібур а-ходеш» - зародження місяця, де «ібур», зародження, походить від слів «гнів і злість». Тобто людина повинна подолати той період, коли «малхут шамаїм», «царство небес», відчуваться нею, як точка, тобто не світить їй прийняття «малхут небес» у радості, як написано: «Служіть Творцю в радості». А це в неї відчувається, як сум. І це поняття «ібур», зародження, тобто це схоже на зародження в матеріальному, коли починає вагітніти, і потім, якщо будуть необхідні умови, утвориться плід.

Виходить, що в час, коли людина входить в духовну роботу і бачить, наскільки вона віддалена від Творця, боляче їй, це означає, що удостоїлася малого стану, «катнут», тобто вона відчуває свою малість. І це зветься хісароном клі. І в цій мірі може досягти потім світла, що зветься «ґадлут», великий стан, відносно клі.

Точка називається «Шхіна в праху», а коли піднімається, це зветься освяченням місяця. Тобто те, що було в стані «прах», людина вводить у святість. І це означає – підняти Шхіну з праху.