776. Неживий рівень святості

Рош а-Шана (16 вересня), 1958 рік.

(переклад з івриту)

Існує категорія неживого рівня святості, і є категорія рослинного, і так далі. «Неживим» називається все те, що отримують від виховання. «Рослинним» зветься, коли людина приймає на себе те, чого немає в неї з часів її виховання.

А відмінність та, що все, що людина приймає на себе з боку виховання, щодо всього цього немає ніякої критики. І ще: можуть існувати дві протилежності в одному носії, оскільки немає критики. Тоді як коли приймає на себе те, чого не отримала з боку виховання, до цих речей вже є в людини критичне ставлення, і не може прийняти, щоб були дві суперечні речі в одному носії.

А сенс той, що про будь-що нове, що людина збирається зробити, відразу постає питання: чому я це роблю? Хто зобов’язує і яка користь буде мені з цього? А також, - на чиє благо я це роблю. Бо тільки через те, що розум зобов’язує людину діяти, вона може робити це, інакше достатньо їй того, що отримала з часів виховання.

Але в цей час, тобто в час прийняття чогось нового, людині потрібна віра. І навпаки, саме тільки тоді йдеться про віру, тому що вже є в неї критичне ставлення. І завжди в ній існують протиріччя. І неможливо людині прийняти нічого інакше, як лише силою віри. Тоді як з боку виховання, коли критики в неї немає, тоді не має вона великої потреби у вірі, бо вона звична робити всі ці речі тільки завдяки звичці.