741. Щоб очистити створіння

1958 рік.

(переклад з івриту)

Історія про те, як запитав злодій Турнус Руфус рабі Аківу: «Чиї дії значніші, - Творця чи «плоті й крові» (людей)». Відповів йому: «Плоті й крові». Сказав йому: «Невже небеса і землю може людина утворити, і все, зв’язане з ними?» Відповів йому рабі Аківа: «Не кажи мені про річ, котра вище за рівень створінь, вони не мають влади над нею, а скажи про те, що належить до людей».

Сказав той йому: «Чому ви робите обрізання?» Відповів йому: «Я знав, що про це ти запитаєш мене, тому й сказав тобі перед цим, що діяння людей значніші, ніж у Творця». Подав йому рабі Аківа колосся і буханці хліба, сказав: «Це – виріб Творця, а це – вироби людських рук». Сказав йому: «Невже вони не більш достойні за колосся?»

Сказав йому Турнус Руфус: «Якщо Творець бажає обрізання, чому дитина не виходить з лона матері обрізаною?» Сказав йому рабі Аківа: «А чому пуповина виходить з нею і висить на її пупі, і мати її відрізає? А ти що кажеш – чому не виходить обрізаним? Тому що Творець дав заповіді Ісраелю лише аби очистити їх ними. І тому сказав цар Давид: «Будь-яке слово Творця – чисте».

І щоб з’ясувати дискусію, що була між ними, слід спершу навести причину створення світів. Ось пояснено, що метою творіння є те, щоби дати благо Його створінням. І відомо, що «Сутність Творця думка не осягає абсолютно». І все, що йдеться [про Нього] – це лише «з дій Твоїх пізнали ми Тебе». Як написано в «Пісні слави»: «Уявляли Тебе, - але не таким, як Ти є, і дорівнювали Тебе до Твоїх діянь».

Виходить згідно з цим, те, що написано про причину створення світів, що вона - дати благо Його створінням, - це тому що всі ті, що так сказали, що такою є причина, - вони так осягли, що і зветься категорією «з дій Твоїх пізнали ми Тебе». Тобто, вони побачили, наскільки світ наповнений безліччю різних насолод, і жодного місця немає для страждань, тому постановили і сказали, що це й є причиною.

І ще одне осягли, що існує категорія «винагорода й покарання». Тобто, коли іноді припиняється благо, а іноді збільшується благо. Тоді встановили також і причину, що породжує винагороду й покарання.

Там, де є злиття, тобто тотожність рис, тоді благо збільшується щоразу ще сильніше. А там, де збуджується себелюбство, що зветься бажанням отримувати собі, тоді висихає джерело і припиняється благо. І тоді усвідомили, що слід рухатися саме в рамках тотожності властивостей.

А чому бажання Творця є таким? Тоді сказали: для того, щоб не було «хліба сорому». Означає це, щоб була досконалість в тому добрі, котре дає Творець. Тобто через те, що коли людина бере собі, тоді завжди для неї існує межа, коли вже достатньо для неї блага й насолоди, котрі отримала.

І зовсім інша справа, коли людина отримує заради Того, хто дає, - то оскільки Даритель бажає давати їй нескінченно, і, само собою, нижній не матиме перерви посеред своєї роботи, сказавши, що вже досить мені всіх цих духовних надбань, котрих уже удостоївся, і не треба продовжувати далі, - тому що тут отримувач не враховується, а відміряє йому, скільки він отримає насолоди, - Той, хто дає.

Тому, для того, щоб задовольнити бажання Дарителя, він з дня на день все більше отримує благо вниз, інакше він зветься «тим, хто вирубує посаджене», і не зможе більше давати світові плоди.

А сенс того, що не може, - тому що не має в цьому потреби. І через це, аби була досконалість в даруванні, а це означає – щоб благо Творця, щоразу приходило все більше й більше, - не буде соромитися притягувати благо, а навпаки, знатиме, що кожного разу, коли він додає все більше отримання, він виконує бажання Господаря свого. Як написано, що більше, ніж теля хоче смоктати, корова бажає його нагодувати.

А для того, щоб людина прийшла до цього рівня, тобто щоб наміром її була віддача, дана нам протилежна робота, ніж та, якою здається нам мета творіння. Бо зі сторони мети творіння, котрою є – дати благо Його створінням, - вживлено в нас бажання отримувати собі.

А коли ми бажаємо працювати властивістю віддачі, тобто щоб не отримувати, виходить, що це проти дій Творця, який бажає, щоб ми отримували благо, а ми відштовхуємо всі насолоди назад.

І це те, що запитав злодій Турнус Руфус, тобто він задав питання грішника, твердячи: «Що це у вас за робота?» Адже з боку діяльності Творця метою є дати благо Його створінням, тобто щоб вони користувалися бажанням отримувати, бо бажанням Творця є те, щоби нижні отримали б добро й насолоду, що і зветься «дати благо Його створінням».

І з’явилися створіння, і почали діяти, і перевернули бажання отримувати, і бажають працювати тільки бажанням віддачі, і це зветься «діями плоті й крові». Але ж діяння Творця для того, щоб нижні отримували, а ви кажете, що заборонено отримувати собі.

І це те, що рабі Аківа відповів йому, що діяння плоті й крові значніші.

І запитав: «Невже небеса і землю може людина утворити, якщо так?» Де мав на увазі, - невже діяння людей настільки більш значимі, що варто рухатися шляхом, протилежним меті творіння? Тоді запитав [рабі Аківа], що адже небеса і земля, котрі є вищими світами і є категорією вищого світла, і звуться наповненням, що наповнює келім, - то чи є змога у людей утворити вище світло, зване благом та насолодою?

Сказав йому рабі Аківа: «Не кажи мені про річ, котра вище за створіння, адже це не в їхній владі». Тобто, світло і насолода – вони ще давніші за створіння, бо вони звуться «суще з сущого», і влада наша не стосується їх, бо вона лише з моменту сотворіння й далі, тобто з моменту появи бажання отримувати й далі.

Тобто, я можу говорити лише про келім, а не про світла, а в плані келім, то наші келім більш значимі, ніж келім, що походять зі сторони Творця, і звуться «бажанням отримувати».

Тоді той запитав рабі Аківу в плані келім, - чому ви робите обрізання. А обрізання називається усуненням «орли» (крайньої плоті), а поняття орли пояснив мій батько й учитель, що це є поняттям усунення бажання отримувати. Попри те, що людину створено щоб було в неї бажання отримувати, - все одно вона повинна працювати аби видалити з себе бажання отримувати і взяти замість нього бажання віддавати.

Це і зветься «діями плоті й крові», як написано: «Усе в руках небес, крім страху перед небесами». І пояснив мій батько й учитель, що від Творця приходить тільки наповнення хісарону, бо Творець дає благо й насолоду, що є поняттям «дати благо Його створінням». Тоді як трепіт перед небесами, що зветься виправленням, - тобто щоб не отримувати бо може відокремитися від тотожності властивостей, званої злиттям, - це зі сторони нижнього.

Пояснено, що світло виправлень, зване світлом хасадим, приходить тільки лиш на збудження нижнього, котрий бажає виправити себе, щоб стати таким самим дарителем, як і Корінь.

Приніс йому рабі Аківа колосся і буханці хліба, бо з цього ми бачимо, що діяння людей більш значимі. І показав йому, що і в хлібі є колосся, однак колосся присутні тепер як виправлення, тобто з доданням дій з боку нижніх, котрі є отриманням ради віддачі.

Тоді той запитав, - якщо Він бажає обрізання, чому не виходить дитина обрізаною з лона матері? Тобто, чому людина не народжується відразу з бажанням віддавати, а необхідне потім велике зусилля для того, щоб придбати такий здобуток як бажання віддачі. Сказав йому рабі Аківа, - а чому пуповина виходить з нею і висить у дитини на животі і мати відрізає, - тобто і для того, щоб придбати бажання отримувати необхідні дії нижніх. Адже перш ніж вийшов плід у повітря світу, був він «стегном матері своєї» і «їв те, що мати його їсть», тобто не було в нього ніякого свого володіння, навіть щодо бажання отримувати. А був позбавлений вибору, і все було під владою вищої сили.

А коли виходить у повітря світу, тобто коли в нього з’являється своє володіння, тоді також дією відрізання того зв’язку, що є в нього з матір’ю, розкривається в нього закрите і закривається відкрите. І лише завдяки матеріальному живленню до тринадцятирічного віку він набуває бажання отримувати в повноті. А потім настає черга відрізання орли, що є дією для того, щоб придбати бажання віддачі. І це те, що сказав, що дав Творець заповіді лиш тільки для того, щоб очистити їх ними.