Вивчали ми: три добрих подарунки дав Творець Ісраелю. [Ісраель] - милосердні, сором’язливі, добродійні, як написано: «І берегтиме… і милість» (Єрусалимський Талмуд, трактат «Кідушин», розд.1, 45).

Милосердні, тобто бути тими, хто віддає, за принципом «як Він милосердний, так і ти милосердний».

Сором’язливі, тобто щоб людина відчула сором, коли вона отримує для власного задоволення, - інакше не буде в неї потреби працювати заради віддачі.

Добродійні, це також категорія віддачі, де милосердя відноситься до милостині, коли людина милосердиться над бідняком, і це належить саме до періоду, коли людина не відчуває смаку в Торі та заповідях, і тоді всі її діяння звуться милостинею.

І добродіяння, воно стосується як бідних, так і багатих, тобто навіть коли вже є в людини смак до Тори та заповідей. Тільки тепер людина повинна докласти зусиль, на основі того, що потім той поверне винагороду за її зусилля, лиш тільки вона повинна вірити, що повернуть їй потім.

Виходить, відповідно, що є тут два види робіт:

а) милостиня, тобто людина докладає зусиль в Торі та заповідях і не бажає нічого натомість, лиш тільки роботи;

б) коли вона відчуває, що не дає милостині, тобто коли впевнена, що отримає потім оплату за своє зусилля.

І тут головний недолік це час. Тобто, якщо людина отримує оплату відразу ж після зусилля, це зветься продажем і купівлею, як тоді, коли дають гроші і отримують щось за них. Тільки тоді, коли повинна чекати на «товар», за принципом «сьогодні зробити їх, а завтра дістати оплату за них», - це вже зветься позикою і добродіянням.

І людині слід придбати собі ці три подарунки, тобто намагатися знайти милість в очах Творця, щоб Він дав їй ці три подарунки. Бо у світі прийнято, що людині, яка сподобалася, дарять щось. Але перш ніж удостоїться отримати подарунки, людина не здатна, з боку природи, виконувати такі дії, - тільки лише завдяки вихованню людина може прийти до цього.

Але це не є досконалістю, тому що те, що дістається від виховання, називається «ненавмисно», без наміру, тобто коли немає вибору. Отже, все, що людина робить, вона діє при цьому вимушено. А «вимушене не ганьбиться і не славиться», бо людина діє не за своїм добрим бажанням, а за тим бажанням, котре оточення викликало в ній. І якби вона перебувала в іншому середовищі, вона робила б зовсім інші речі ніж те, що робить.

А тоді, коли отримують це як подарунок від Творця, тоді це зветься досконалістю, і тоді вже все робить за своїм бажанням.