736. Зменшення місяця

Тиждень глави «Пінхас».

(переклад з івриту)

«І козел за гріх – один, Творцеві», сказав Творець: «Приносьте Мені жертву спокути за те, що зменшив Я місяць».

І слід запитати:

1) Як можна сказати про зменшення як про «гріх», - що це Творець скоїв гріх?

2) Якщо це начебто схоже на гріх, чому Він зробив це?

3) Чому жертвоприношенням новомісяччя буде спокутовано гріх?

4) Ми кажемо при освяченні місяця: «Хай буде бажання заповнити ущерблення місяця». Але чому нас повинно хвилювати те, що місяць залишиться ущербним? І чи місяцю притаманні відчуття, щоб відчути нестачу, якщо є в нього ущерблення?

5) Існує правило: той, хто згрішив, приносить жертву спокути. Але чому саме Ісраель повинні принести жертву спокути?

Ось, мудреці сказали: «Ісраель вважаються місяцем, а народи світу вважаються сонцем».

Де поняття «сонце» вказує на категорію знання, як тлумачили мудреці (на початку трактата «Псахим») про вислів «при світлі постане вбивця»: «Якщо проста для тебе річ як світло», тобто ясне знання називається категорією «сонце». «А якщо сумнівна для тебе справа, як вночі», бо влада місяця ніччю вказує на малхут, котра панує в нічний час, як пояснено в текстах Арі, тобто там, де є сумнів з боку знання, там належить бути вірі.

А до зменшення була «малхут небес» (панування властивості віддачі) у «ґадлуті» (великому стані). Тобто завдяки ґадлуту могла людина відразу ж відчути в прийнятті на себе тягаря малхут небес безмежно чудову насолоду, і тоді легко було йти шляхами Творця.

Але після зменшення місяця сталося так, що коли приймає людина тягар малхут небес, вона відчуває тягар без насолоди. А приймає вона віру через силу, «як віл під ярмо і віслюк під поклажу».

Виходить що через зменшення може бути що людина припуститься гріха, тобто не захоче приймати на себе тягар малхут небес. І це приносить людині дух відступництва (боронь Боже), і робить це Творець для того, щоб не було «хліба сорому».

Бо саме коли немає відкритої насолоди, тоді є можливість працювати не ради отримання винагороди. Виходить, що зменшення є виправленням, щоб людина змогла б почати працювати лішма, тобто не аби вдовольняти себе, а «заради небес».

І згідно з цим виходить, що зменшення є чинником та причиною, щоб людина змогла прийти до вічної досконалості. Але разом з цим виправленням існує й інший чинник, і це те, що людина може згрішити, тому що через це зменшення малхут людина віддаляється від роботи прийняття на себе тягаря малхут небес. А якщо так, то це неначе як «перед сліпим не став перешкоди», бо через це зменшення людина може прийти до невдачі.

Виходить, що це начебто гріх і потрібна спокута. А спокута, вона тільки через Ісраель може прийти. Поняття «корбан» (жертва) – означає «лекарев» (наблизити) себе до Творця, і це наближення є [набуттям] тотожності властивостей. Тобто, коли людина приймає на себе тягар малхут небес не заради отримання винагороди, а у віддачі, це зветься наближенням. У цьому й полягає «жертвоприношення» Творцю.

Виходить, тим, що людина бере на себе роботу ради віддачі, вона виправляє гріх зменшення місяця. Отже, зменшення малхут є чинником у тому, щоб людина прийшла до роботи заради віддачі.

Виходить, що все назворот, що це був не гріх, а навпаки, було це причиною того, щоб змогла людина прийти до досконалості, бо якби не це зменшення, не було б ніякої можливості, щоб людина могла б працювати у віддачі, як зазначено вище. Тоді ми, само собою, бачимо, що не було тут ніякого гріха, а навпаки, виправлення, котре приводить до досконалості.

Виходить, що саме Ісраель можуть принести «жертву спокути». Тобто, з жертвоприношенням усувається гріх. І це те, що ми молимося: «Хай буде бажання заповнити ущерблення місяця», тобто малхут світитиме в повноті своїй. І це завдяки виправленню наших діянь роботою заради віддачі.