732. Перед лицем менори
Тиждень глави «Бегаалотха» (червень) 1958 року.
(переклад з івриту)
«Перед лицем менори засвітять сім світильників». І пояснив Раші: «Щоб не сказали, що світло Йому потрібне».
І запитує Ґемара (в трактаті «Шабат», 22:2): «І чи світло Йому потрібне? - адже всі сорок років, коли йшли сини Ісраеля пустелею, йшли лише при світлі Шхіни. Отже, свідоцтво це для мешканців світу, що Шхіна перебуває в Ісраелі. Що є свідоцтвом? Сказав Рав: «Це – західний світильник, у котрий наливав олії стільки, скільки і в інші, і з нього запалював, і ним завершував».
І «Тосафот» про це: «Чому це зайняло сорок років? – адже завжди увесь цілий світ ходить при світлі Творця».
І маємо запитати: чи є такий дурень у світі, який надумав би таку нісенітницю? Адже ми віримо, що це один з «Тринадцяти принципів», що Творець не є тілом, то як можна сказати, - чи потребує Він світла, так, що аж потрібно наводити цьому доказ: «Адже всі сорок років… йшли лише при Його світлі».
Також і запитання «Тосафот», що «весь світ цілком ходить при світлі Творця», - а без цих доказів чи спаде комусь на думку помислити, що Творцю потрібне матеріальне світло?
А справа в тому, що метою творіння є «дати благо Його створінням». І для того, щоб не було «хліба сорому», потрібно виконувати заповіді так, щоб були ради віддачі. А менора вказує на світло Творця, що розкривається нижнім. І ми збудженням знизу спричинюємо збудження згори, як написано в Зоар.
Це й є сенсом: «Щоб не сказали, що світло Йому потрібне», тобто що Творець не може дати нам все благо без жодних [наших] добрих діянь, як написано: «Якщо й правий ти, - що даси Йому?» Бо все виконання заповідей, воно щоб очистити ними Ісраель. Тому побудова менори дається щоби вказати на нашу роботу, тобто аби підготували ми себе, щоб намір наш був - віддавати.
І це те, що наводить Ґемара: «І чи світло Йому потрібне?» Тобто, чи Творець не може дати нам все благо? – адже Ісраель ішли пустелею сорок років і їли ман, що зветься «хлібом з небес», тобто тільки лиш збудженням згори. І попри це мали вони все благо, адже і звуться вони «поколінням знання», а такого звання немає в жодного покоління.
А «Тосафот» запитав: «Адже весь світ іде у світлі Творця, тобто весь загал світу, чи то Ісраель, чи то народи світу, живляться без жодного збудження, і це показує, що Творець не потребує виконання заповідей. Тому це – для нас, тобто підготувати нас самих, щоби намір наш був виключно віддавати. І тоді буде досконалість в отриманні блага Творця.
І це те, що сказав: «Свідоцтво це для мешканців світу, що Шхіна перебуває в Ісраелі», тобто що насправді Творець – Він є тим, хто діє, як написано, що Він сам чинить і чинитиме всі діяння, навіть без жодної роботи з нашого боку. І пояснює Рав: «Яке свідоцтво? Це – західний світильник, у котрий наливав олії стільки, скільки і в інші, і з нього запалював, і ним завершував». Тобто, якщо дарування блага від Творця залежить саме від діянь наших, від нашої роботи, тоді західний світильник не мав би світити більше ніж міра олії, котру в нього наливали, отже, відповідно до міри нашої роботи. І це показує, що Творець може дати не за мірою наших діянь, а Він може все. Й усі наші діяння, вони тільки для того, щоб осягти досконалість подарунків Царя.
А поняття «західний світильник» є суттю «Шхіни на заході», що є феноменом віри, бо це – категорія вечора а не дня, і це те, що Шхіна зветься «міскена» (бідна). Отже, це є поняттям милостині біднякам. А також «відокремлюй десятину (в оригін. «асер») щоб забагатіти (івр. «тіташер»)», тобто в цьому плані немає потреби в роботі людини, щоб змогла вона доповнити свої доходи, хоч зазвичай яка робота, така й оплата. Тоді як щодо милостині існує свідоцтво, що тут Творець допомагає без збудження знизу.