694. Великим є прогріх лішма

(переклад з івриту)

«Казав рабі Нахман бар Іцхак: «Великим є прогріх лішма, більшим ніж заповідь, що ло лішма», і на це сказав рабі Єгуда: «Сказав Рав: «Завжди хай займається людина Торою та заповідями навіть ло лішма, бо із ло лішма приходить до лішма. Скоріш скажи, - як заповідь, котра ло лішма, як написано: «Хай благословиться серед жінок Яель, дружина Хавера кейнійця, серед жінок, що в наметі, благословенна буде». Хто ці жінки в країні: Сара, Рівка, Рахель і Леа» (трактат «Назір», 23:2).

А є такі, що тлумачать у простому сенсі, що праотці діяли через ревність. Виходить, що вони виконували заповідь «плодіться й розмножуйтеся» ло лішма. І є такі, що тлумачать з боку того, що жінка звільнена від заповіді «плодіться й розмножуйтеся». Тому називається «ло лішма». І також слід зрозуміти, у чому проблема «із ло лішма» і т.д.

Але в аспекті духовної роботи слід запитати, - що означає, що прогріх ло лішма має перевагу, або після пояснення Ґемари, як в заповіді ло лішма, тобто коли обидва рівної ваги. І який висновок робить тана (мудрець Мішни), що одне більше за інше. Чи не написано: «Будь уважним до легкої заповіді як і до серйозної, бо не знаєш ти винагороду за заповіді». Якщо так, - чому це нас навчає?

Отже, є правило: «Заповідь, яка йде тобі до рук, не упусти її». Якщо так, то коли приходить людині до рук заповідь ло лішма, вона повинна її виконати, навіть якщо, скажімо, прогріх ло лішма більший, але ж не можна пропустити заповіді, і якщо стає перед людиною прогріх лішма, вона також зобов’язана виконати спочатку.

І за методикою духовної роботи слід зрозуміти, що саме тут існує запитання: яким шляхом іти людині, коли виконує заповідь ло лішма? Чи радіти тому, що виконує заповідь, чи жалкувати про те, що робить наразі прогріх, - що не спрямувала намір на «лішма», тобто прогріх її щодо «лішма», - те, що не зробила цього.

Бо у виконанні заповіді ло лішма слід розрізняти дві речі:

а) виконує заповідь практично;

б) робить прогріх в думці, бо перед виконанням заповіді ще не розкрито було людині, що вона діє ло лішма, а от саме під час виконання заповіді розкрився прогріх щодо лішма, - те, що не може спрямувати намір на лішма. А якщо так, - питання: що людині робити? Чи то радіти практичній заповіді, котру виконала, чи то сумувати про гріх стосовно «лішма». Тому рабі Нахман бар Іцхак каже: «Великим є прогріх лішма», тобто більш важливим в цьому є те, що знає, що робить прогріх щодо «лішма». А важливість полягає в тому, що хай людина засмучує себе і молиться Творцеві, - і це приведе її до того, що зможе спрямовувати намір лішма.

І про це запитує Ґемара: «І так казав рабі Єгуда: «Сказав Рав: «Завжди хай займається людина… бо із ло лішма приходить до лішма». Мається на увазі, що та заповідь ло лішма, котру людина виконує, спричинить їй, що прийде до лішма, за принципом «Заповідь тягне за собою заповідь». І пояснює Ґемара: «Скоріш скажи, - як заповідь, котра ло лішма». І пояснив Раші, що обидві дорівнюють одна одній. А рабі Ашер бен Єхіель пояснює, що обидві входять в одне.

І взагалі маємо запитати, - що є близького у «із ло лішма приходять до лішма» з прогріхом лішма, адже там людина тільки прийде до виконання дії лішма, а в прогріху лішма вже існує дія лішма, - коли робить прогріх. І немає їй ще що додати до цього. Тоді як в ло лішма їй є що додати, тобто – прийти до лішма.

Отже, у Яель дія була гріхом, а думка була – заради небес. І маємо запитати: якщо вона мала намір ради небес, чому називається гріхом? Адже вона зробила цим, цією дією, велике добро народові Ісраеля.

І слід сказати, що діяння було тільки підготовкою до заповіді, а не самою заповіддю. Бо ціллю її було знесилити його для того, щоби вбити його, тоді можна сказати, що підготовка до заповіді не є заповіддю, бо вбивство було заповіддю, а знесилити його було лише підготовкою.

І виходить з цього, що таким чином саме діяння було кінцем дії лішма, тоді може бути що й було схоже на заповідь лішма. Наприклад, якби він був убитий позбавленням його сил, тоді задум лішма закінчився б з виконанням дії. Тоді як ( “Тоді як” пропоную зміити на “Але”) тут слід розрізняти підготовку до заповіді і саму заповідь, оскільки знесилювання було лише підготовкою.

І згідно з тим, що сказав рабі Нахман бар Іцхак, «важливіший прогріх лішма…», можна було б пояснити вислів «благословиться серед жінок», - тобто більше за інших жінок. Але згідно з поясненням «скоріш скажи, - як заповідь, котра ло лішма», тлумачення буде: «благословиться серед жінок», - «як жінки», а не більше за жінок.

З наведеного вище діяння слід навчитися тому, що там прогріх був в самій дії, а заповідь – в думці. А є іноді, що існує заповідь в дії, а гріх – в думці, і таке зветься «ло лішма». І каже Ґемара, що обидві мають однакову вагу.

І слід розрізняти діяння ло лішма, коли є заповідь в дії, тобто радіти виконанню заповіді, і, скажімо, що заповідь веде за собою іншу заповідь.

І слід жалкувати про гріх щодо лішма, що не спрямував намір заради небес. І тут слід зрозуміти: «Навіть якщо увесь світ кажуть тобі: «Праведник ти», що є категорією діяння, але з боку думки, тобто наміру, якщо він поки що не «заради небес», людина визначається як грішник в цьому плані.

І це є поясненням «в очах своїх», тобто в думці, - світ цього не може знати, бо намір відданий самій людині, коли інші не можуть знати того, що є в її думках. Тому «будь в очах своїх як грішник», - якщо намір не заради небес, виходить, що при виконанні заповіді відразу пробуджується гріх щодо лішма.