645. З діянь Твоїх пізнали ми Тебе

Бостон, 1957 рік, місяць менахем-ав (серпень).

(переклад з івриту)

Відомо те, що кінцевою ціллю створення світів є «дати благо Його створінням». І також відомо, що ми говоримо виключно про те, що походить від Творця. Але Його самого думка не осягає. Тож, відповідно, слід зрозуміти, - як це ми кажемо, що задумом творіння було те, щоб дати благо Його створінням? Адже ми не осягаємо Його думок, як написано: «Бо не Моїми думками є ваші думки».

Отже, маємо сказати, за відомим правилом: «з дій Твоїх пізнали ми тебе», а це означає, що завдяки діянням ми пізнаємо Його думки. І оскільки праведники світу удостоїлися всього добра й насолоди, то з цієї дії вони збагнули й осягли, що таким був Його намір, – дати благо Своїм створінням.

Виходить згідно з цим, що все, про що ми говоримо, все починається лише з тієї точки, де є зв’язок між Творцем і створіннями, бо там вже пізнається дія щодо створінь, за суттю написаного: «Усіх їх мудрістю утворив Ти». Тобто, що лиш зі сторони діяння ми судимо, як написано в «Пісні єдності»: «З дій Твоїх пізнали ми Тебе», але говорити про Творця без Його створінь – немає в нас ні розуміння, ні слів, як сказано вище: «Думка не осягає Його абсолютно».

Тож, відповідно, годі й запитувати, - як це ми кажемо, що створіння нічого не додає до Творця? То чому створив, якщо це ні для ніякого доповнення? І це питання є проблемою: чи є потреба у Творця в створінні, до того, як створив його? Виходить, що ми бажаємо судити про Нього до сотворіння, тобто до того, як існує зв’язок Творця зі створіннями. А те, що до цього зв’язку, ми вже сказали вище, що «думка не осягає абсолютно».

Проте, ми бачимо, що це був Його намір. А доказом цьому є те, що Він дає нам все благо тоді, коли людина готова отримати подарунок Царя, і не буде ніякої вади в подарункові. Тобто, коли не буде відчуватися в подарунку властивість «хліба сорому», а це тільки тоді, коли весь намір людини лиш тільки заради небес.

І тоді, якщо отримує від Дарителя, - то це також з зазначеним вище наміром, тобто бажає отримати подарунок Царя через те, що відчуває, що таким є бажання Творця, а не заради власної користі. І тоді людина удостоюється отримати все добро й насолоду.

І на додаток до пояснення, як написано: «Сповнена вся земля славою Його», як написано в Зоар: «Немає місця, вільного від Нього». А те, що не відчуваємо цього, - то це тому, що бракує нам келім відчуття.

Як ми бачимо, що радіоприймач, коли приймає всі звуки, що є в світі, то сам механізм сприйняття не утворює цих звуків, а вони існують в реальності світу. І до того, як з’явився в нас приймач, не відчували ми цих звуків, попри те, що вони існували.

Так само можна зрозуміти й те, що «немає місця, вільного від Нього», просто нам потрібен механізм сприйняття. А механізм сприйняття називається злиттям і тотожністю властивостей, що є бажанням віддавати. І коли є в нас цей механізм, тоді відразу відчуваємо, що немає місця, вільного від Нього, а «вся земля сповнена славою Його».