638. Зле начало людини

Лондон, перший день місяця менахем-ав (30 липня) 1965 року.

(переклад з івриту)

«Зле начало людини посилюється проти неї щодня, і якби Творець не допоміг їй, не подужала б його».

І слід запитати: чи не відомо, що все в руках небес крім страху перед небесами? Якщо так, чому сказали – «якби не…» і т.д.

Справа в тому, що феномен віри називається «вище рівня знання», бо все, що на рівні знання, називається – в рамках природи і знання. Бо те, що людина розуміє, вона в змозі робити, якщо не притаманні їй лінощі. Тоді як вище рівня знання вона неспроможна діяти. Тому те, що вище природи, називається дивом. І всі дива звуться на ім’я Творця, тобто це як збудження згори, а не збудження знизу, бо нижній не має можливості зробити щось, що вище природи, і для того, щоб утворити диво, людина має молитися, щоб зробили для неї диво.

Тому щодо роботи зі сторони нижнього, щоб зробив він вибір, - мається на увазі лише феномен молитви. І тоді Творець чує молитву, тому дають людині те, що вона просить. І це є правилом, що молитву піднімають саме там, де є нестача.

Тому людина повинна сама задіяти хісарон та необхідність у вірі. Бо тільки в час, коли людина бачить і відчуває, що бракує їй віри, то в тій мірі, в котрій це для неї нагально, - бо бачить, що вона зі своєї сторони не здатна здобути її, - тоді вона може скласти справжню молитву, щоби Творець допоміг їй і тоді Творець робить їй чудо, і дає їй світло віри.

Але потрібно бути уважним, щоб не насолоджуватися цим світлом, і це так, як сказали мудреці: «Не насолоджуємося від чудес», де мається на увазі, що прийняття віри повинно бути тільки лиш з міркувань віддачі, а не задля отримання, - і тоді є можливість духу святості перебувати на людині.

Але коли людина бажає згаданого вище світла для того, щоб мати насолоду, оскільки відчуває, що матеріальні насолоди, вони не вічні, тому бажає вона вічної насолоди, і для цього вона й просить віри, - відразу відходить від неї світло святості.

А повинна людина просити цього через те, що Шхіна перебуває у вигнанні, тобто тому, що вона бажає, щоби освятилося «ім’я небес» для неї, і щоб не було в неї чужих думок. Бо не може терпіти зломовність, те, як тіло говорить про святість, як написано: «Увесь день ганьблять мені гнобителі мої». Тоді Творець робить для неї чудо, і дає їй віру вище знання, і удостоюється людина постійної віри.