632. А я завжди сподіватимусь (на Тебе)

«А я завжди сподіватимусь (на Тебе) і буду примножувати всяку хвалу Тобі» (Псалми 71:14).

І треба пояснити, що коли людина відчуває близькість до віддачі, і, без сумніву, Творець наблизив її, вона повинна вихваляти Творця, що витягнув її з низького стану й увів у стан відчуття духовного, то важливо, щоб людина не задовольнилася цим. І людина також обов’язково повинна оцінити свій стан і, наскільки це можливо, уявити його собі, що є справою дуже важливою. Тобто все, що вона здатна оцінити, значення цього для неї все ще важливіше, ніж її осягнення.

І все одно вона говорить: “А я завжди (на Тебе) сподіватися буду, тобто, що є ступені вищі, ніж я можу собі уявити”. Але як таке можливо? Вона, наскільки здатна, оцінює, що це справа важлива. Але як може бути щось ще значніше, ніж це можна собі уявити? І на це відповідь: “Я завжди (на Тебе) сподіватися буду, тобто в мене буде можливість представити реальність більш важливу, ніж я здатний собі зараз уявити, і так чи інакше примножувати всяку похвалу Тобі”.

Виходить, хоча зараз я хвалю Тебе заради сьогодення, і завдяки тому, що я завжди сподіваюся (на Тебе), зможу осягнути більшого розуміння Твоєї важливості, (але) повинен більше додавати вихвалянь.