620. Поняття благословення

Тиждень глави «Екев», (серпень) 1962 року, Тверія.

(переклад з івриту)

«І буде, внаслідок того, що дослухаєтеся до цих уставів… і їстимеш, і наситишся, і благословиш Творця Всесильного свого…». Це заповідь благословляти Творця за все, що їв і пив, і чим насолоджувався в цьому світі. А якщо не благословив, зветься грабіжником по відношенню до Творця, як написано «Грабує батька й матір своїх…». Тому що благословення, котрими благословляє людина Творця, існують аби притягнути життя від Джерела життя до імені Творця» (Зоар).

Слід запитати:

а) чому називається грабіжником через те, що не благословляє Творця;

б) зрозуміти пояснення Зоар, - те, що каже: «Тому що благословення, котрими благословляє людина Творця, існують аби притягнути життя від Джерела життя до імені Творця», - яке відношення має притягнення вищого блага до благословення людини?

А справа в тому, що метою творіння світу є дати благо Його створінням. І для цієї потреби створені нижні створіння, в яких є бажання отримати благо, і цією відмінністю властивостей вони відокремилися від кореня. А коли є відокремлення, тоді нижній не може отримувати. Тому необхідно виправити це відокремлення, тобто, щоб була можливість отримувати вище благо.

Тому тим, що людина благословляє Творця, вона цим віддає Творцю, тому навіть щодо тих насолод, котрі вона отримує, її намір - отримати виключно для того, щоб змогла благословити за це. І зветься таке тотожністю властивостей. Тому все це, щоби благо прийшло «до імені Творця». 

Поняття «ім’я» вказує на малхут, котра є категорією загалу Ісраеля, або спільноти Ісраеля, котра й є «все». Тому те, що людина робить особисто, це піднімається і робиться вирішальним для всього загалу, як сказали мудреці: «Завжди хай бачить себе людина наполовину винною і наполовину виправданою. Виконує одну заповідь, - щаслива, що схилила себе і весь світ цілком на шальку заслуг» (трактат «Кідушін», 40). А сенс в тому, що кожен індивідуум впливає своїми діями на весь загал. Тому, якщо індивідуум діє в ім’я небес, то все, від чого має задоволення, він повинен благословляти для того, щоб змогти благословити Творця. Тобто намір його – віддача, і тоді приходить благо від Творця до спільноти Ісраеля, тобто до святої Шхіни. І це є станом єдності Творця і Його Шхіни.