619. Цар народів

Тиждень глави «Мішпатим», лютий 1964 року.

(переклад з івриту)

Зоар запитує про вислів: «Хто не убоїться Тебе, Цар народів?» - але хіба Творець є Царем народів, і чи не є Він Царем Ісраеля? І якщо сказати, що Він зветься Царем народів, то надана їм честь тим, що Творець царює над ними, а не так, як вони кажуть, що були дані Його слугам і призначенцям. І ще, в кінці вислову написано: «Бо серед усіх мудреців народів і в усіх їхніх царствах немає подібного Тобі», - все це є хвалою для інших народів».

І пояснює: якщо скажеш, що це про Творця сказано – «Цар народів», то це не так. А - «хто з царів народів не убоїться Тебе, бо серед усіх мудреців народів і в усіх їхніх царствах немає такого, як Ти». Яке слово розповсюджується між ними в їхній мудрості? – «немає такого, як Ти», - і всі вони визнають це.

І слід запитати: адже реальність не показує цього, і дай Бог, щоби в народі Ісраеля були поширені ці слова: «Немає такого, як Ти».

Тож маємо сказати в плані духовної роботи: ось, існує в роботі на Творця два стани: стан, що перед поверненням до Творця, і стан, що після повернення.

А в Зоар (глава «Мішпатим», 91:1): «Іди й дивись: кожен, хто удостоївся тринадцятирічного віку й більше, зветься що наближають його до спільноти Ісраеля. А кожен, кому сповнилося двадцять років і більше, й удостоївся цього, зветься сином Творця, адже напевно що «сини ви Творцю Всесильному вашому».

І треба зрозуміти відмінність між сином спільноти Ісраеля, який є категорією малхут і сином Творця. Як пояснено, тфілін руки зветься категорією віри, а тфілін голови називається категорією Тори. А «тфіла» (молитва) називається роботою в серці, і віру можна придбати роботою, оскільки це – категорія малхут, котра зветься «бідною і злиденною».

Бо в час, коли людина повинна прийняти на себе тягар віри, тіло відштовхує це, тому є великою роботою , щоб людина змогла перебороти це.

А Тора називається «подарунком», як сказали мудреці: «І від Дару – Потік Творця», а про відмінність між вірою і Торою, можна сказати, що віра називається милостинею, а Тора – подарунком. А різниця між милостинею і подарунком та, що милостиня є необхідним, а подарунок є надлишковим.

Наприклад, коли хтось дає бідняку мішок борошна, котрий коштує двадцять лір, ми скажемо, що отримав мішок борошна як милостиню, але коли хтось послав бідняку годинник, що коштує двадцять лір, ми скажемо, що отримав цей годинник як подарунок.

Так от, віра є необхідністю, бо без трепету перед небесами немає нічого, тоді як Тора, вона вже як щось надлишкове. Тому віра, що є першим станом, - називається сином спільноти Ісраеля, і є вірою. А другий стан, що є категорією Тори, називається сином Творця.

Думки й бажання людини до того, як вчинить повернення до Творця, називаються «народами». А коли зробить повернення, тоді вона царює над цими народами. І це те, що сказано: «Хто той з царів народів, який не убоїться Тебе?», тому що якщо немає трепету перед небесами, людина не називається «царем народів», бо «серед усіх мудреців народів й усіх їхніх царств немає подібного Тобі», адже всі кажуть «немає подібного Тобі».

Слід сказати, що навіть після того як зробилася царем, людина каже, що всі її премудрості, і в усіх царствах, і кожного разу, коли буде в неї влада над її «народами», - все це походить від категорії «немає подібного Тобі». Тобто лише Творець допомагає їй, як сказали мудреці: «Якби Творець не допоміг їй…»