610. Придбання жінки

(переклад з івриту)

«Пошли собі». Рабі Єгошуа каже: «Чому були подібні? – царю, який запросив для свого сина жінку гарну і з доброї сім’ї, й багату тощо, побачив її… тільки синові твоєму я даю»… («Мідраш Раба», глава «Шлах», 16:7).

Коли людина входить в духовну роботу, Творець обіцяє їй, що дасть їй жінку гарну і т.п., а означає це душу, що зветься «жінка». І людина каже: «Я хочу бачити її», що означає: клі душі називається вірою вище знання, а людина хоче, щоб було в рамках знання, тобто не бажає вона вірити, що варто її взяти.

Інакше кажучи, вона не може повірити, що мета творіння, котрою є «дати благо Його створінням», міститься в Торі та заповідях. І для того, щоб дістати її, потрібно заплатити, тобто дати їй щось, і отриманням срібла обручення, вона погоджується бути дружиною і служити людині. А якщо людина не дає їй щось, завдяки отриманню чого вона згодилася б, - не обручається вона з людиною.

І маємо запитати про це в плані простого сенсу: як можна, що тим, що він дає жінці «пруту» (дрібну монету), вона згодна бути йому дружиною, а без «прути» не згодна. То чи заради «прути» варто взяти собі його як чоловіка, тобто - яку роль в цьому відіграє «прута», щоб це щось визначало?

Для того, щоб придбати «дружину», людина повинна платити своїм життям, як сказали мудреці: «Тора існує лиш тільки для того, хто вмертвляє себе за неї».