601. Молитва й прохання

(переклад з івриту)

«Молитва» це те, що впорядкували нам мудреці, і вона є річчю загальною. «Прохання» є річчю особистою тим, що кожна людина просить те, чого, як вона відчуває, їй бракує.

Тому молитва має бути в устах, інакше не можна втриматися в молитві. Оскільки є в тексті молитви речі, щодо яких людина не має поняття в їх необхідності, тому контакт з молитвою полягає в тому, що людина промовляє слова, те, що написано.

І зовсім інше – прохання, те, що людина просить. Те, в чому вона відчуває нестачу, немає потреби вимовляти устами, а достатньо, що вона відчуває в серці, чого їй бракує. Тобто, те, що людина відчуває в серці, що їй цього не вистачає, це і зветься проханням, - коли серце хоче, щоб Той, хто має змогу дати їй необхідне, дав би їй.

І оскільки людина, яка молиться, бажає, щоби Творець задовольнив би її прохання, а Творець відає помисли серця кожного, те, що серце його вимагає, тому досить того, що людина відчуває потребу, - це й є молитва до Творця про потреби, що в серці. Тоді як порядок і стиль молитви базується на серцях мудреців, на тому, що було в їхніх серцях.