590. Ті, хто йдуть до землі Ісраеля

Переддень новомісяччя місяця шват (21 січня) 1958 року.

(переклад з івриту)

«Простягни руку Свою і торкнися його кістки і плоті його… Тільки душу його збережи» (Йов, 2:5).

Тобто, дав йому владу над усіма його [Йова] надбаннями, але не над душею, де поняття «душа» означає «віра», за сенсом вислову «Також і душа без знання – не добре». Тобто, над усіма речами дав йому володіння, щоб міг торкнутися його, але не над вірою.

Бо всі речі, котрі людина здобуває, можуть мати дотик до сітри ахри (егоїзму, букв. «зворотна сторона»). І сітра ахра може звинувачувати й сказати, що намір людини не ради небес.

Але до віри не може бути у сітри ахри жодного дотику, тому що вся основа віри – це «вище за знання». Природно, не може бути там контакту сітрі ахрі. Бо весь зв’язок, який є у сітри ахри, - тільки з тим, де є знання, там є їй місце триматися.

Але в місці, що вище за знання, немає в неї права голосу. І тому: «Додає знання, - додає страждань». Тобто, тому що там є місце випробувань та страждань.

І відповідно, не думай і сказати, - навіщо мені входити в те, що стосується знання. На це каже тлумачення: «І душа без знання – не добре». А мусимо займатися також і здобутками, бо «мудрість злиденного зневажена», і потрібно також багатство, як написано: «Довголіття праворуч від неї, і ліворуч від неї – багатство і слава». Де поняття довголіття стосується саме душі, що зветься вірою, бо там для сітри ахри немає жодної можливості контакту.

І це називається «права сторона», де немає ніякого страху. Тоді як «ліва сторона» називається «страхом Іцхака», тобто категорією багатства і слави, і може сітра ахра там звинувачувати й казати, що це не ради небес, а отримує це людина для свого задоволення.

Але все одно обидві сторони потрібні, як написано: «Якщо і правий ти, - що даш Йому?» А робить Творець так, щоб ми отримували від Нього все благо, котре уготовано для нас, тобто вимушені розкрити весь НАРАНХАЙ, що зветься багатством і славою.

«Рабі Шимон сказав: «Щодо Йова – його Творець не випробував, як випробував інших праведників, адже не написано: «І Всесильний випробував Йова»… Як Авраама, який своїми руками приніс свого єдиного сина в жертву Творцеві, а Йов не приніс нічого, і не передав Творцю нічого… Бо відкрито було Творцю, що не зможе встояти перед Ним, і передав його в руки обвинувача» (Зоар, глава «Бо», 4:9).

Тож маємо запитати, - яка різниця щодо випробування: чи воно з боку Творця, чи з боку обвинувача. Адже [рабі Шимон] вказав на сенс, що через те не був випробуваний Творцем, що може не міг би встояти у випробуванні.

І слід пояснити за методикою скорочення та екрана: якщо це приходить зі сторони Творця, тоді хоча Творець світить йому відкритим благом, все одно, якщо він бачить, що існує воля Вищого, щоб відвернув себе від усього блага і працював лише в плані прихованих хасадим, тоді відразу вибирає собі шлях прихованих хасадим.

Виходить, що він витримує випробування, тобто робить усе в режимі вільного вибору, це означає, що є в нього вибір утримувати благо, тому що випробування прийшло від Творця, а отже, стоїть на рівні розкриття вищого блага, що зветься «рука Творця». І тоді, якщо вистоїть у випробуванні, тобто коли робить все в режимі вибору а не через необхідність, це називається, що випробування прийшло від Творця.

Тоді як коли людина не підготовлена встояти у випробуванні, тобто в режимі вибору, тоді передається в руки обвинувача. І це з боку екрана, що є владою в потенціалі, тобто, коли забирають в людини розкриття вищого блага. А це зветься – в руки обвинувача, тобто випробування тоді відбуваються в період відходу [світла], - чи людина обурюється тим, який Він, Творець, чи ні.

Виходить що не вибирають тут, чи повернути світло назад, бо воно забране в людини не за її бажанням, і на це не дано їй вибору, а весь вибір даний їй на те, що після відходу світла.

І згідно з цим виходить, що випробуванням від рук Творця зветься, що випробування приходить тоді, коли в людини є світло, а випробуванням від рук обвинувача називається, коли воно приходить після відходу світла.

І це так, як написано в Зоар: «І полюби… навіть коли забирає [в тебе] твій НАРАН». І це так, як сказав Давид: «Я пробуджую світанок (букв. «досвітню чорноту»), а не світанок пробуджує мене». Адже це він пробуджує відхід [світла], а не відхід пробуджує його до випробування, обурюватися властивостями Творця, як зазначено вище.

Написано (Зоар, глава «Бо», 30): «І судом Творця зробилося так, що дав важку роботу Ісраелеві в Єгипті (як написано в п.15), бо Йов був з радників фараона, і коли фараон хотів знищити Ісраель, сказав йому Йов: «Візьми їхні гроші і пануй над їхніми тілами важкою роботою».