585. Царювання та влада Тому, хто живе вічно

(переклад з івриту)

Людина складається з двох сил, з доброго начала і зі злого начала. І кожен бажає панувати над іншим. А сила царювання та влади дана людині, щоби змогла панувати над злом, що в ній. Але фактично зло панує над добром. Тоді кажуть злу, що царювання та влада належить Тому, хто живе вічно.

Тобто, щоби людина змогла злитися з Тим, хто живе вічно, а отже сила та влада, котрі дані, дані лише аби панувати над злом, що в ній, і завдяки цьому зможе людина приліпитися до Того, хто живе вічно.

І тоді, якщо зло, що в людині, панує над її добром, тоді також і вона сама бажає панувати над рештою людей, з причини, про яку говорив мій батько й учитель: слід перевіряти, - те задоволення, котре людина отримує в своє тіло, - воно на благо доброму началу, чи злому началу. Коли ж людина приносить задоволення ближньому своєму, це все йде доброму началу, тобто те, що людина дає задоволення назовні свого тіла, - це вже належить до доброго начала.

Тому, якщо в людині володарює добре начало, вона бажає тоді, щоб дати йому задоволення, чинити добро іншим людям.

А якщо зло панує над добром, що в її нутрі, тоді людина бажає панувати також і іншими людьми, тому що інші люди по відношенню до самої людини вважаються добрим началом. Тому, так само як воно панує і над добром, що в людині, так бажає володарювати і іншими людьми, тому що вони вважаються, за суттю, добрим началом.