579. І видалю Я кам’яне серце

Пурим 1977 року.

(переклад з івриту)

Поняття «лев а-евен» (кам’яне серце) – це коли людина бажає «леавін» (зрозуміти), чи варто їй діяти не заради отримання винагороди. Людина не в змозі це зрозуміти, тому що воно проти нашої природи, адже ми народилися в бажанні отримувати для себе. Тому людина мусить виконувати свою духовну роботу в вірі вище знання. Навіть попри те що не розуміє, як можна прийти до цього рівня, бо це – подарунок Творця.

І це зветься «Якби Творець не допоміг, не подолав би його». Також зветься «І видалив Я кам’яне серце», тобто лише Творець може дати людині цю силу, щоби тіло згодилося б працювати не ради отримання винагороди. Але з боку самої людини, їй треба тільки почати, тобто, якщо людина прагне прийти до цього рівня, і виконує дії в Торі, заповідях і в молитві, щоби прийти до цього, тоді Творець допомагає їй.

Але перед цим, тобто якщо немає збудження знизу, не приходить на це допомога згори. І зветься це роботою людини, тобто те, що людина має робити, бо про відповідь на молитву йдеться лише тоді, коли є якась молитва знизу, що зветься підйомом МАНу. Тобто, коли людина піднімає хісарон (нестача, відчуття нестачі), те, чого їй бракує, і просить Творця, щоби задовольнив їй цей хісарон.

Тому, якщо є в людини відчуття нестачі в тому, що не може працювати не ради отримання винагороди, тоді Творець дає їй МАД, що є наповненням для хісарону, і саме Творець дає людині цю силу. Але якщо людина не просить цього, тобто про те, що не може займатися роботою щоб не заради отримання оплати, - само собою, годі тоді й говорити про наповнення хісарону.

А для того, щоб людина відчула, що це зветься нестачею, для цього мусить бути особливе виховання, інакше не відчувається, що це зветься хісароном. І лише хісарон, коли мало світла, людина відчуває, тобто те, що немає їй насолоди в Торі та молитві, наскільки вона розуміє, що повинно було б бути. Але коли бракує самого клі, а це є істинним хісароном, - це не кожній людині дано відчути.

Тому виховують людей загалом лиш тільки щодо хісарону світла, а не відсутності клі. Бо для світла, що світить в людині, є вже в ній клі, адже бажання отримувати відчуває лише брак насолоди, оскільки це має відношення до клі отримання. Тоді як брак самого клі, - це протирічить клі отримання, а отже, людина, природним чином, не відчуває його. Тому неможливо виховувати людський загал по відношенню до цього хісарону, а виховують їх щодо відчуття нестачі світла. 

Отож, для цього хісарона повинно бути особливе виховання, і також не всіх можна виховувати так, а лише людей, в яких є властивість істини, - тільки таких людей можна виховати.