576. Суботні страви

(переклад з івриту)

«Сказав імператор до рабі Єшуа бен Хананьї: «Чому суботні страви такі духмяні?» Відповів йому: «Є в нас одна приправа, і ім’я їй – субота». Сказав йому: «Дай нам її». Відповів йому: «Кожен, хто дотримується суботи, - йому допомагає, а якщо не дотримується суботи, не допомагає йому». І пояснив Магарша: імператор думав, що є вид городини, котрий зветься «субота» (трактат «Шабат», 119:1).

І маємо запитати, - звідки знає імператор, що запашні, як видно, куштував з цих страв. Якщо так, що означає «дай нам». І є ще пояснення, що «дай нам» мається на увазі що він сам варитиме цю страву. Бо тільки в час, коли Ісраель варять, тоді також і чужинець може скуштувати і відчути смак, яке воно духмяне.

Але коли чужинець варить собі, то оскільки він не дотримується суботи, тому він не може відчути смак і аромат. І це те, що відповів йому рабі Єгошуа бен Хананья, що той, хто дотримується суботи, йому допомагає…

Зрозуміло з цього, за методом кабали, що оскільки відомо, що в самій людині є і «чужинець», і «ісраель», тобто «імператор», що зветься «цар старий і дурний», - і добре начало. А відмінність між суботою і будніми днями та, що існує час роботи і існує час отримання винагороди. Субота є «збудженням згори», і це означає, що в суботу немає місця роботі, бо субота, вона наче світ майбутній, змістом якого є час отримання винагороди.

Тому в суботу заборонено виконання роботи, бо вона є часом досконалості. І заборонено спричиняти будь-які недоліки в суботу. Бо коли виконує роботу, це показує, що чогось бракує. А в будні дні саме час для роботи, тобто зусиль у війні зі злим началом, адже людина повинна працювати проти природи, оскільки природа її це отримувати насолоду для себе, і людина не здатна зробити жодного руху, якщо не виросте з цього особисто для неї якась насолода. І тому, коли вона бажає працювати ради небес, - це є величезним зусиллям.

А в тій мірі, котрою привчила себе діяти ради небес, то коли приходить субота, вона куштує смак суботи. І тоді тіло також має втіху від суботи. Тобто і чужинець, званий «імператор», який є «старим царем», також втішається. І це те, що сказали мудреці: «Той, хто клопочеться напередодні суботи, - той їстиме в суботу» (трактат «Авода зара», 3:1). Бо субота є часом отримання насолоди.

І це відповідно до міри, в котрій є в людини келім «ради небес», - в ті келім вбирається субота, і розповсюджується також в тіло, тобто і в чужинця, як сказали мудреці: «Коли бажає Творець шляхів чоловіка - також і ворог його примириться з ним». І йдеться про зле начало. А тому тіло також має задоволення від дотримання суботи, тому що відчуває в суботі смак.

І це те, що запитав імператор про суботні страви, що смачно пахнуть. Тобто в кожній дії, котру робить в суботу, відчуває смак і духмяний запах, тому він і каже, - дай нам з цього. І мається на увазі, що він сам бажає варити цю страву, і хоче щоб від неї був той же запах. Тобто він бажає займатися Торою та заповідями не заради небес, і відчувати смак суботи під час дії. То чому, коли він діє з наміром задовольняти себе, немає ніякого аромату.

І на це відповів йому: «Є в нас одна приправа, і ім’я їй – субота». Тобто, субота – це світло, що світить як кінцева ціль творіння неба й землі, і це «подібно світу прийдешньому», тому й смакують насолодою в суботу. Тоді тіло вимагає, - дай нам, тобто я буду варити собі, бо я хочу в час, коли виконую заповіді з наміром задовольняти себе, щоби я відчувало цей смак, тоді я завжди буду виконувати заповіді й чинити добродіяння.

Адже всі труднощі у виконанні заповідей в тому, що я хочу мати задоволення від того, що я роблю, - але не відчуваю нічого. Тому дай мені втішатися моїми діяннями, і цим я дам тобі можливість завжди займатися Торою та заповідями. Тоді він відповідає йому: той, хто дотримується суботи, - тому допомагає виконання заповідей відчути смак.

Тобто, коли людина може відчути смак в суботі? – тільки в час, коли вона дотримується суботи, бо тільки в суботу вона бережеться, щоби не пробуджувати жодного недоліку, і бажає лише вихваляти Творця. Але намір людини не полягає в насолоді. А всі будні дні вона працює, щоб намір її був тільки заради небес, і завдяки цьому, коли приходить субота, людина вже має готові келім для отримання вищого блага. Тобто є в неї бажання, що хоче вона приносити Цареві задоволення. І в ці бажання дається благо суботи.

Тоді як, коли він не дотримується суботи, і наміром його не є вихваляти Царя, а намір його лише отримувати насолоду, - виходить, що він не оберігає суботу від того, щоб не оскверняти її бажаннями тіла, що звуться бажанням отримувати насолоду, і природно, не має він келім, щоб субота могла розповсюдитися в ньому самому.

З усього сказаного вище випливає, що тільки в час, коли намір людини – ради небес, тоді вона відчуває смак у тому запаху, що йде від Тори та заповідей, як наведено вище: «Коли бажає Творець шляхів чоловіка, - і ворог його також примириться з ним». У той час, як коли намір людини лише насолоджувати себе, тоді вона не здатна відчути смак суботи. Тому вона й не відчуває ніякого смаку в Торі та заповідях, бо лише зусилля шести днів діянь підготовлюють її, щоб вона була гідною отримати світло суботи.