570. Осягнення загальне і предметне

(переклад з івриту)

Існує відмінність між загальними баченням і осягненням, - і предметним осягненням.  Загальним осягненням називається, коли людина загалом щось опановує.

Наприклад, коли людина бачить здалеку велике місто, і бачить звіддалік, що ходять по місту люди, і бачить обриси будинків, це називається загальним баченням, тобто коли всі деталі включені в «місто».

А отже, навіть потім, коли наближається до міста і входить в нього, і бачить кожну річ окремо, тобто красу міста, форму будов, сади і вежі, багатство міста, є там багато підприємств і багато крамниць, повних усякого добра й усіляких товарів, що є у світі, багато банків, також і характер людей, люди добрі й погані, мудреці й простолюд, красу людей, дітей чи дорослих тощо, - але не додається їй до загального погляду нічого, тобто і здаля вона бачила місто, і зараз також. 

І коли запитують людину, де ти була, вона відповідає їм, - я була в місті, тобто і здалеку і зблизька, все це одне й теж місто.

А користь від деталей та, що має вона зараз враження від того, що бачила в місті, те, чого не було в неї раніше. Хоч коли була за межами міста, знала, що є багато подробиць, все ж враження не було в неї, а коли була в місті, мала можливість втішатися всіма деталями, тоді як від загального виду міста не могла мати такого задоволення.

Витікає з цього, що предметне, детальне осягнення є основним у задоволенні й цінності насолоди, бо дає людині життєву силу від того, що відомі їй деталі, те, чого не має вона від «загального».

І це те, що існує в кожному стані, як на добро так і на зло, бо коли бачить людина якийсь недобрий стан детально, тоді вона переймається відчуттям зла, і є в неї можливість виправити його. Адже відчуття зла приводить її до розкриття прихованих сил, котрі зараз проявляються і вона вдається до глибоких порад і способів, як врятуватися від зла.

Так само і з добрим станом, тобто загалом людина знає, що в неї все гаразд, все одно, відчуття та враження від того, наскільки вона може мати задоволення, - немає в неї, тому що бракує їй подробиць усього, що є. І тому вона не може скласти хвалу та подяку Творцеві таку, яку мала б дати.

І оскільки головне у величі людини залежить від її осягнень, а осягає людина лише тільки тоді, коли підносить хвалу й подяку в мірі осягнення, котре було дано їй. Тому людина має старатися щоразу увійти в деталі, для того, щоби змогла дістати враження від подробиць, і щоб була у неї можливість дати належні хваління та вдячність. Тоді вона підніматиметься все вище й вище.