569. Поняття жертви

(переклад з івриту)

Ось, ми бачимо, що жертва має бути непорочною, без вад.

Означає це, що є люди, які жертвують життям своїм і віддають душу свою ідолопоклонству, і це тоді, коли вони не відчувають смаку в житті, коли бачать, що все майбутнє, що перед ними, є лише стражданнями та болями.

І це буває з різних причин. Є такі, що дійшли до такого стану через те, що втратили своє майно, і відчувають що немає сенсу продовжувати жити без майна, і думають, що лише це є найбільшим горем, що є в світі.

Або ж мають вони багато боргів і немає їм чим їх сплатити, і не можуть стерпіти сором перед кредиторами, і відчувають через це великі страждання. І ці також думають, що ці страждання найбільші з тих, що є в світі. І через це немає в них бажання продовжувати своє життя. Тому вони свідомо гублять себе.

Виходить, що всі ці принесення в жертву, вони не для Творця, а для себе самих. Тому і зветься, що приносить жертву ідолам.

А буває іноді, коли людина відчуває, що пропала, через згадані вище чинники, і каже, що вона згодна наразі служити Творцю аж до самозречення. Адже бачить, що від матеріального життя не має вона життєвої сили, тож [бажає] відокремити себе від усіх матеріальних справ, оскільки залишилася позбавленою всього, як описано вище, тому вона й віддає себе духовному.

Також і це, хоча й приносить при цьому жертву Творцю, все одно є вада в цій жертві, бо матеріальне життя, котре віддає в жертву, має дефект, тому що є в ньому недоліки. Адже якби не було недоліків у жертви, не жертвував би своїм матеріальним життям, а взяв би його собі, а не [віддавав би] Творцю.

А жертва без дефекту називається, коли не має ніяких недоліків, і все одно людина віддає свою душу Творцеві, для того, щоби принести задоволення своєму Створювачу. І саме ця жертва називається «вогнепалима жертва, пахощі Творцю», бо не має людина розрахунків з собою, а весь її намір спрямований лише тільки на Творця.