567. Властивість правди – 2

(переклад з івриту)

Є сила у правди світити людині життєвою енергією, попри те, що сама правда, - вона гірка і зла.

Адже ми бачимо багато разів, що людина бачить нікчемність свого стану, і все одно вона задоволена ним, тобто є в неї життєва сила. І замість того, що мала б вона жалкувати і почувати зло свого стану, й відчувати гіркоту, вона перебуває в задоволенні й насолоді.

І ми бачимо в матеріальному житті, - коли людина дивиться, що вона гола й боса, і позбавлена всього, а друзі її мають всі блага, вона почувається зле, і немає спокою її душі. А в духовному, коли бачить жалюгідність свого стану, - почуває спокій в душі своїй.

А справа в тому, що в духовному все залежить від категорії правди, бо в мірі, котрою людина керується брехнею, цією ж мірою вона робиться віддаленою від Творця, як написано: «Той, хто бреше, не встоїть перед очима Його». Тому, коли людина бачить свій істинний стан, що вона в своєму духовному становищі позбавлена всього, то оскільки це правда, тому правда світить їй, щоб була в неї життєва сила.

І завдяки життєвій силі людина дістає певну міру впевненості в тому, що віднині й далі вона зможе виправляти свої діяння. І на основі цього в неї зростає міра впевненості, і людина починає входити в роботу Творця.

Тоді як той, хто вводить себе в оману і не бачить істини, він залишиться навіки в стані падіння й мізерності, і немає нікого, хто допоміг би йому в цьому, бо не просить допомоги, тому що не відчуває, що бракує йому чогось в духовному.