566. Повергне їхнє потомство серед народів

«І підняла вся громада свій голос…», і те, що говорить писання: «Підняла на мене голос свій, через це зненавидів Я її…», - цей голос, яким плакали, призвів до того, що стали ненависні… І в той же час постановлено було про Храм, що буде зруйнований, щоб вигнані були Ісраель між народами, бо так говорить Писання: «І підняв Він руку Свою для них (заприсягнувся), що повергне їх у пустелі, і їхнє потомство серед народів, і розсіє їх по країнах». Підйом руки відповідно до підйому голоса» (Мідраш Раба, Шлах, 16).

Аби зрозуміти все сказане вище у плані духовної роботи, треба пояснити феномен Храму. Ось в час, коли людина заслуговує на якийсь термін часу світіння святості, називається це, що увійшла в Храм. А руйнування Храму – це в час, коли забирають від неї назад це світіння. І руйнування буває тоді, коли людина грішить, тобто в час, коли користується цим світінням для того, щоб насолоджуватися ним у серці або дістати від нього підтримку в розумі, тоді воно йде від нього.

Є голос Творця, і голос нижнього, що зветься «її голос», або «їхній голос». «Голос Творця» - це в час, коли говорять лише для того, щоб було з цього задоволення вгорі. Голос нижнього - це коли говоріння для того, щоб було задоволення людині. І це те, що написано: «Підняли голос свій». Також «Підняла на Мене голос свій», - це те, що спричинило все руйнування. А в час руйнування Храм не залишився на своєму місці, тобто в стані, у якому був до того, як заслужили Храму, а в набагато гіршому, бо існує правило: якщо людина не піднімається, вона опускається.

Тому через гріх, крім того, що забирають в нього те, що дали йому, також і карають його, і це зветься, що вигнанцями стали поміж народами, тобто попадають під пристрасті та бажання народів світу. І це означає те, що написано: «І підняв Він руку Свою, що повергне їх у пустелі», там, де немає душевного спокою для святості.

«І повергнути їхнє потомство серед народів», - сили, що звуться «їхнє потомство», будуть для пристрастей народів, тому не зможе виконувати жодної роботи служіння інакше, як тільки для задоволень тіла, яке є категорією «народи». «І розсіяти їх по країнах», - так, що всі думки їхні розсіяні – думати те ж, що народи землі думають. І це те, що сказали: «Підйом руки відповідно до підйому голоса», бо вони згрішили тільки голосом, щоб була в них думка лише на добро самим собі. Але прагнення їхнє було – бути в святості.

Проте відповідно до цього було «підняття руки», тобто, що впали ще нижче, тому немає в них вже жадання іншого, як тільки до речей матеріальних. Однак це – задля виправлення, бо інакше не відчували б хісарону, що треба виправити свої дії, а задовольнялись би малим, як у стані, у якому були перед тим, як удостоїлись світіння, і були згодні залишатися так. Але ж, коли падають ще нижче, тоді є надія, що врешті-решт той, хто живий, візьме це собі до серця - повернутися до Творця - і буде збудована знову конструкція Храму.