Бней Барух Академія кабали

Вогонь і вода, вони літери «юд-гей». Повітря і прах, вони – «вав-гей», як відомо, МА і БОН. Однак все це після сполучення властивостей милосердя і суду. І сама вода розділилася на «гей» у вищих водах, і «гей» у нижніх водах, що є основною АВАЯ де-САҐ. І є розподіл між ними, бо вогонь, вода, повітря це, головним чином, властивість милосердя, а властивість суду, включена в них.

Вогонь це позитивне джерело (кел-е), що є відмінністю між теплим життям і холодною смертю. А також слово «хаїм» (життя) – від слова «хом» (тепло), а людина живиться від нього у вигляді сну.

Вода це, в основному, властивість милосердя, а властивість суду включена в неї. «Маїм» (вода) – це двічі «мі-мі» (букв. “хто-хто”) - основа воднева і основа киснева. І тому основа воднева годиться для світла й горіння, а основа «хамцані» (киснева) - від слова «хомец яїн» (оцет винний), «хом-ец» (букв. «тепло дерева»), бо сила суду включена в нього і діє там. І тому людина живиться від нього без клопоту, бо у вищої Іми немає зайвих клопотів.

Повітря це суть «серединного стовпа», що вирішує між вогнем та водою і піднімається до кетеру. І тому воно є життєдайним коренем, котрий має також і від вогню, як і від води, що є суттю одночасно підйому та пишноти. І тому людина живиться від нього в постійному безперервному зівузі. І немає жодного клопоту в живленні від нього, а все приходить само собою.

Прах це суть властивості суду, головним чином, і властивості милосердя включеної в нього. І тому людина не живиться від нього безпосередньо, як від води та повітря, згаданих вище, а через оранку, сівбу й жнива, і 39 робіт, за сенсом написаного: «У поті лиця свого їстимеш хліб».

І саме з’ясуванням у думці, в розумовій роботі, бо вода та повітря, - головною в них є властивість милосердя, тому немає там розумової роботи, бо з’ясовування відбуваються самі собою, без зусиль.

Тоді як щодо праху, в котрому є від Іми і від властивості милосердя потроху, потрібні зусилля щоби завжди розпізнавати його і з’ясовувати.

І це є суттю очі, вухо, ніс, рот як коренів, і зветься це відчуттями, за сенсом написаного «А сини Дана – Хушім (відчуття)» і «Хуші га-Аркі» і в сенсі написаного: «Вухо моє чуло і схвалювало, око моє бачило і жадало».

Бо очі та вухо це суть АБ САҐ, «юд-гей», вогонь і вода. І тому відходи, що виходять з ока, це сльози, за сенсом «сльозоточить», що є сполученням «розкритого» з «вухом», за суттю «живої води». А відходи вуха затлумлюють те, що чується.

Ніс, рот, що є «вав-гей», МА і БОН, повітря, прах: є в носі два отвори «пар-даш-ка», з одного – життя, і з одного – життя життів. Де перше є суттю благодіяння та пишноти, а друге є суттю підйому на повний зріст. А відходи, що виходять з носу, вони численні. І зовсім інше - в оці та вусі. А «рот» - це сутність праху і БОН, і там зуби перемелюють їжу з величезними зусиллями, а відходи його більші ніж у всіх, що є слиною роту.

У час сну людина заплющує очі й лежить, нічим не показуючи зріст, що є суттю сказаного: «Заплющує очі свої щоб не бачити зла». І тому може живитися тоді від вищого над вищими, що є основою вогню («кел-е» в падінні) і тоді забирається в нього одне з ребер і т.д.

Сон (івр. «халом») від слів «холь-ем» (будні-матір). Лій (івр. «хелев») від слів «холь-ав» (будні-батько), є суттю гальбана і молитви злочинців Ісраеля, які сказали: «Що користі якщо уразимо його і зробиться зі святості «холь» (буденне), бо «вийшло з носа в них і стало огидним».

А сон це суть вогню, що воює з водою і кип’ятить її, і «дурний син є скорботою матері його». Бо тоді вся кров разом приливає до серця, і нечиста й чиста разом там. І тому, коли прокидається від сну, виходить, його кінець як чиста кров, що ллється з серця в усі органи, і це сенс: «пробуджуюсь, бо Творець підтримує мене», за принципом підтримки, за суттю літери «самех» (або ж «підтримки») вищої Іми (оскільки сон, він, по суті – кінцева літера мем, ІШСУТ). І це сенс сказаного: «Я сплю, а серце моє не спить», тому що «голос Милого мого стукає: «Відчини Мені», що є живленням від основи вогню, як зазначено вище. «Піднялася я відкрити», тобто за суттю «самех», як зазначено вище. Тому й немає літери «нун» в молитві «Ашрей», бо вона [символ] падіння, через «самех» підйому від сна.

І це: «мірра стікає на засувки замка», тобто тому що засувки і замок були вирізані з одного з його ребер під час сну, тобто Іми. І відповідно, може тепер світло пробити і перейти знову через зроблений замок, що є «Умертвляє й оживляє, і зрощує спасіння», бо все одно неможливо, і зрозумій.

І це сенс «Які ж чудові ноги твої у взутті», тобто Іми. Подібно до «Зніми взуття своє з ніг твоїх» - щодо Моше, що є сенсом «бо місце, на котрому ти стоїш», місце Моше, що є єсодом Аби, чиє місце – єсод Іми, і зрозумій це. І вона є безумовно святою землею.