557. Сутність відбитого світла

(переклад з івриту)

В «Ученні Десяти Сфірот» (стор.39, і в «Ор пнімі» п.20) написано, що «відбите світло, що піднімається від екрану й вище, називається «зв’язком», оскільки тримає й охоплює пряме світло «іґулем» кругом так, що там, де відбите світло не облачає вище світло, вважається те вище світло щодо створіння, що неначе його й не існує, бо створіння не осягає його без цього вбрання, що зветься відбитим світлом», - кінець його слів.

І з цього маємо зрозуміти, чому немає в кожної людини відчуття існування Всесильного, чи не говорить писання: «Небо і землю Я сповнюю», і «Сповнена вся земля славою Його», - і разом з цим люди не відчувають нічого.

А пояснення в сказаному вище: там, де немає облачення, що зветься відбитим світлом, вважається те вище світло стосовно створіння, неначе його немає. І оскільки сутність відбитого світла така, що воно приймає в себе не інакше, як з наміром заради віддачі, тому весь той час, поки людина не покине властивість отримання заради себе, доти не буде в неї цього відбитого світла, оскільки, незважаючи на те, що «сповнена вся земля слави Його», все ж таки це вважається щодо нижнього, як таке, що не існує.

Виходить, згідно з цим, що людині не треба нічого іншого робити, щоб прийти до мети, крім того, що сконцентрувати всю свою роботу на одній точці, на тому, щоб змогла займатися весь свій вільний час лише «заради небес». І це є сенсом сказаного: «Все в руках «небес», окрім трепету перед «небесами», де мається на увазі: все дає Творець. Що означає: вище світло вже готове для людини, і це зветься «більш, ніж теля хоче смоктати, корова хоче нагодувати», - і лише клі нам потрібно. А це клі після скорочення називається «екран і відбите світло». І це те, що зв’язує вищого з нижнім, тобто завдяки йому нижній зв’язується з вищим. Але ж коли немає цієї ланки, що зв’язує, тоді нижній не може побачити вищого, і вважається вищий щодо нижнього, як щось, що не існує. Тому в тій мірі, в якій людина починає працювати «заради небес», вона дістає зв’язок з вищим світлом, і відповідною до величини зв’язку є міра її осягнення.

Зрозуміти феномен АХАПа вищого, що впали в ҐА нижнього, - на благо нижньому. У поняттях кабали треба пояснити це так, що сутність ҐА і АХАП – це катнут і ґадлут. І що виправлення, яке хохма й біна зробили задля своїх «нащадків», через що й називаються Аба ве-Іма (батько й мати), як пояснено в «Ученні Десяти Сфірот» в кількох місцях, відбувається за принципом: «Учень, який іде у вигнання, відправляється разом з учителем своїм», і достатньо тому, хто розуміє.

Тому в час, коли нижній не бачить ніякої величі, ґадлута у вищому, тоді в нижнього немає навіть малого стану, катнута. І це означає, що АХАП вищого, тобто ґадлут, поміщено в катнуті нижнього, і тоді виходить, що немає поки що катнута в нижнього. А коли нижній бачить, що АХАП вищого піднялися, тоді через це і сам нижній дістає катнут, але доти навіть катнута немає в нього.

Тому виходить, що нижній мусить вірити, перш за все, що вищий існує, а сам він не відчуває вищого через те, що він, нижній, не бачить величі вищого. І це зветься «Шхіна у вигнанні», тобто свята Шхіна в нього в категорії пороху, і не відчуває, що є у вищого смак більший, ніж у пороха. Тому, коли людина починає вдивлятися у велич Вищого, це зветься, що АХАП вищого піднялися, також і нижній підноситься, і починає осягати відчуття Всесильного.

І це залежить від тієї міри, в якій людині болить те, що вона бачить вади Вищого. У цій мірі підноситься для неї Вищий, і виходить, що це є виправленням, необхідним для нижнього.