548. Дія та слухання

(переклад з івриту)

«Мовлення» це категорія дії, а «слухання» це категорія «прислухайся до мене», тобто думка, - а це те, що приймається серцем. І як написано: «І дав Ти рабу Своєму серце, що слухає», що є поняттям «зробимо й почуємо», бо не може бути, щоби проявилося «слухання» перш ніж людина проявить дію, що є справою вибору.

Тобто, коли розкривається слухання, тоді вже немає місця вибору. І через це слухання, воно в прихованні. І в час, коли людина повинна займатися Торою та заповідями виключно в плані дії, а не в слуханні, тоді має місце зусилля.

Через те, що серце не розуміє, чи варто займатися Торою та заповідями, то всі його заняття в цьому лише через «взяття на себе ярма», як написано в молитві перед накладанням тфілін. І це проти серця, - підкорити цим пристрасті та думки серця нашого роботі Творця. Бо в плані дії існує підкорення, тоді як в плані слухання немає місця підкоренню.

І це так, як сказали мудреці: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають». І пояснили в Зоар, - означає, що дають йому святу душу, що визначається як слух. І виходить згідно з цим, що все приховання слуху, воно лише для того, щоб було місце розкриття сили вибору. І це те, що написано, що слухання залежить від мовлення, тобто від діяння. І є поясненням вислову, що «Словом Творця небеса утворилися», тобто в час, коли людина займається словами Творця, що є Торою, треба, щоби намір був спрямований на діяння. Тобто, щоб удостоїлася «небесних діянь», що означає, що діяння людини будуть в ім’я небес.

Саме на цьому проявляється слух в плані діянь, тобто на діяннях людини ради небес, - в тих самих категоріях розкривається слух. І це те, що сказав Зоар, що слухання залежить від мовлення.