534. Поняття «наречений»

Зоар, глава «Екев», (серпень) 1977 рік.

(переклад з івриту)

Питання, чому це настільки потрібно, - веселити нареченого. Так от, «хатан» (наречений) – це від вислову «нахут дарґа» (знижений рівнем), як сказали мудреці: «Знижений рівнем бере за себе жінку».

Усі святі імена, вони не вказують на сутність Творця, адже «Думка не осягає Його зовсім», а всі імена - це те, що ми осягли, як сказав Рамбам: «Те, чого не осягнемо, не знатимемо його на ім’я». А всі імена, вони відповідають тому, що ми осягли в Ньому, тобто той, хто отримав мудрість від Творця, той називає Творця «Мудрим», а той, хто отримав від Творця властивість «ґвура» (геройство, могутність), той називає Творця іменем «Ґібор», і так далі. І цим зрозуміємо те, що сказали мудреці: «Чому називаються «мужами Великого зібрання», - тому що повернули попередню славу. Тобто, Даніель та Ірміягу не могли сказати «Могутній та Страшний», а мужі Великого зібрання – сказали», як пояснено в трактаті «Кідушін».

Тому, коли ми кажемо, що «хатан» від слів «нахут дарґа», йдеться про час, коли людина не відчуває величі Творця, тому що сама людина - в низькому стані, тобто сама людина вона «нахут дарґа», знижена станом, тоді вона називає Творця «хатаном», нареченим.

Як сказали мудреці: «Учень, коли пішов у вигнання, йде і вчитель його з ним у вигнання». І пояснив мій пан, батько й учитель, що коли людина перебуває в стані «ґалут» (вигнання), тобто святість викинула її назовні з землі Ісраеля, тоді каже, що і вчитель її такий самий, як і вона. Це означає, що і вчитель її також в стані мізерності, тому вчитель не може допомогти їй, вивести її з її стану, в котрому вона перебуває.

А отже, зобов’язана людина «звеселяти нареченого», тобто і тоді людина повинна бути робітником Творця в радості. Тому в кінцевому виправленні, коли все буде виправленим, тоді буде «І сповнена земля… і всі знатимуть Його, від малого їхнього і до великого». Тобто навіть коли був спочатку в стані «нахут дарґа», буде тоді виправлений. І це є поняттям «Радітиме тобі… як радіє наречений нареченій», тобто навіть той, хто нижче свого рівня, удостоїться радості, тому що все буде виправленим. І це сутність того, що ми повинні збільшувати радість нареченого, бо матеріальна гілка вказує на духовне. І це те, що людина повинна намагатися саме в час, коли перебуває на зниженому рівні, примножувати радість, так, наче була б вона досконалою і в повній довершеності.