531. Суть виправлення

Тиждень глави «Шлах» (червень) 1977 рік.

(переклад з івриту)

Рабі Янай каже: «Недосяжні нам ні спокій грішників, ні також страждання праведників» (трактат Авот, 84). І слід тлумачити це так, як сказав Раба мудрецям: «Благаю вас, не успадкуйте пекло двічі» (трактат Йома, 72:2).

Відомо, що стражданням праведників називається те, що праведник бажає працювати лише ради віддачі. Якщо в нього не виходить, це зветься стражданнями, і зветься усвідомленням зла. Тобто приходить до ясного усвідомлення, що немає нічого гіршого в світі ніж зле начало, тому що воно заважає прийти до добра й насолоди, котрі Творець уготовив створінням.

Бо основне виправлення, котре маємо ми робити, це прийти до тотожності властивостей, - але на це було утворено приховання. І коли людина приходить до відчуття, що тільки це - те, що їй заважає, тоді напевно «повертається до Творця», тим, що намагається прийти до тотожності [властивостей з Ним]. І за мірою страждань, котрі відчуває, цією мірою людина віддаляється від нього [злого начала].

І про це сказано: «Щаслива людина, яку картає Творець». А також «Кого Творець любить, тому він докоряє», тобто щоби прийти до цього відчуття, потребуємо допомоги від Творця.

І це те, що каже рабі Янай, що не дано нам спокою грішників. Тобто, коли грішники отримують наповнення для свого хісарону, вони тоді заспокоюються і не потребують більшого. Тоді як той, хто бажає йти шляхом істини, той не дістає від цього душевного задоволення, адже він знає, що основне в житті – це прийти до злиття з Творцем, тобто до віддачі.

Якщо так, то коли людина отримує наповнення своїх нестач, це не дає їй спокою, коли її не збуджує те, що, мовляв, це не є досконалістю, але й страждань через те, що тіло отримує наповнення, - цих страждань немає. Коли так, то людина може залишатися в стані, в котрому й перебуває.

У той час як праведники, якщо падають в стан себелюбства, вони відчувають в ньому страждання, і бажають втекти від страждань, і тоді вони переходять на бік святості. Тоді як грішники, навпаки, мають тепер повне задоволення.

А от в стані «посередині» людина і з того і з іншого боку в програші, що і зветься «двічі пекло». І це те, що сказав: «Недосяжні нам ні спокій грішників», щоб мала людина задоволення, «ні також страждання праведників» через те, що не прийшла людина ще до стану «кого Творець любить, тому він докоряє».