523. Що означає в духовній роботі народити сина та дочку

(переклад з івриту)

«А людина, яка не бажає довершити святе Ім’я, тобто народити сина й дочку… краще їй не бути створеною» (Зоар, глава «Ваїкра», п.95).

І слід зрозуміти поняття «син і дочка», що коли їх немає в людини, краще їй не бути створеною. Треба пояснити, що словами «батько й син» називаються причина та наслідок. Тому, коли людина приймає на себе малхут небес (владу властивості віддачі), що зветься вірою, ця віра повинна народити у людині «сина й дочку».

Де син називається «захар» (чоловіча сутність), що є категорією хасадим, келім віддачі. Тому й називається зеїр анпін «захар», оскільки його властивість – хасадим. А малхут зветься дочкою, «некева» (жіноча сутність), яка користується келім отримання ради віддачі. Тому до малхут відносять категорію хохма.

Тому людина має прийти до вищої досконалості, тобто до хасадим захара і хохми некеви. Отже, віра, котру людина отримує, повинна народити в ній категорію «син», звану світлом хасадим. А також категорію «дочка», котра є хохмою.

Інакше Ім’я є неповним, оскільки святе Ім’я – це властивість «добрий та добродійний». Добрий моєму, добродійний іншому. «Моєму» можна пояснити як «доброму началу», а «іншому» - це злому началу, і обидва означають хохму та хасадим.

І цим можна пояснити: «Удостоївся, - його робота виконується іншими», - коли людина удостоюється, її роботу виконують інші. А хто ті «інші» в людини? – це зле начало. І тоді реалізується «Усіма твоїми серцями, - двома основами». Виходить, що й «інші», тобто зло, виконує роботу Творця.