508. Поняття підйому малхут в біну
(переклад з івриту)
Ось, у «Вступі в науку кабала (Птіха)» пояснено, що якби людина походила б тільки від малхут, котра є бажанням отримувати лише для себе, тоді не було б у людини жодної можливості, щоби змогла вчинити якусь дію віддачі.
І лиш тільки завдяки змішанню малхут з біною, є також і в малхут іскри віддачі. І від цього може бути в людини можливість чинити дії віддачі. І це спричинилося також до другого скорочення, завдяки котрому людина може прийти до дій віддачі.
І щоб зрозуміти це в плані духовної роботи, слід пояснити, що ми ж бачимо, що існує велика відстань між отриманням та віддачею. А те, що поєднує дві ці речі, є віддача ради отримання, - коли також і в біну домішується властивість отримання, що в біні. Вона зветься бажанням віддачі, і є там домішка отримання.
Згідно з цим виходить, що і в час, коли людина чинить дії віддачі, примішане там бажання отримувати. Отже, також і тоді не можна людині притягувати благо, тому що вона завдасть йому шкоди бажанням отримувати, що є в ній.
Але разом з цим тіло вже згодне до роботи, бо є там домішка на користь тіла, адже в час, коли людина не бажає працювати інакше, як тільки ради віддачі, тоді являється тіло й запитує: «Що це за робота?», тобто що я виграю з цього.
А є іноді, що людина може працювати тільки у віддачі на добро загалу, бо в час, коли відчуває горе громади, є сили у тіла, коли воно може анулювати свою окремішність на благо загалу.
Але це саме тоді, коли воно впевнене, що тим, що воно скасує свою особисту сутність, загал врятується. Тоді індивідуальність анулюється щодо загалу. Бо в природі існує таке, що малий може скасувати себе перед великим. Але коли порятунок загалу сумнівний, тоді немає в людини сили анулюватися щодо загалу, тому що сумнівне не може замінити собою певне. Бо самопожертва це напевне, а порятунок загалу – це сумнівно!
А також, якщо людина не бачить, що завдяки самовідданим заняттям Торою та заповідями буде їй задоволення для тіла і починає працювати, щоби з цього було благо для Творця, тоді це є сумнівним для неї, - хто знає, чи Творець втішається від її роботи. Отже, це для неї сумнівно, а сумнів не вирішує потреби в певності, адже для віри людині треба, щоби вірити, що є задоволення вгорі від її роботи.
А оскільки таких сил в тіла немає, тому перш ніж людина удостоїться віри, вона змушена працювати ло лішма. І це з’являється в людині завдяки змішуванню малхут з біною, як зазначено вище.
І людина в змозі працювати лішма лиш тільки тоді, коли буде в неї віра. Тому, якщо людина бажає виконувати духовну роботу лішма, вона має сконцентрувати всі свої сили виключно на цьому пункті, тобто, хай молиться Творцеві, щоби послав їй світло віри, бо лише тоді вона удостоїться займатися Торою та заповідями лішма.