476. Багатий хай не примножить і бідняк не зменшить

Тиждень розділу «Шкалім» (лютий) 1988 року.

(переклад з івриту)

«Багатий хай не примножить і бідняк не зменшить від половини шекеля, щоб дати приношення Творцеві».

Поняття «багатий» і «бідний», - тобто або бідний знанням, або навпаки. Поняття «шекель» є категорією терезів, і це – камені, котрими визначають «мішкаль» (вагу). Тобто, людина повинна зважити в своїй душі, на якому шляху вона перебуває. Адже вона повинна знати, що вона завжди в стані половина на половину. Як сказали мудреці: «Завжди хай бачить себе людина наполовину винною» (трактат «Кідушин», 40:2).

І хай не думає вона, що є хтось багатий, тобто такий, в якого є Тора та добрі діяння, бо тоді це вже не стан «половини», а відповідає сказаному: «Кожен, хто більший за свого ближнього, і його зле начало більше ніж у того» (трактат «Сукка», 52:2).

Виходить, відповідно, чи то багатий, чи бідний – можуть зважити самі шлях добра і зла. І зважити, тобто переважити на те, щоб дати приношення Творцю. І це як у прикладі, коли хтось увійшов у крамницю, і продавець важить товар, то якщо є багато покупців у крамниці, тоді кожен думає, що продавець важить саме для нього.

Так і тут, сітра ахра хоче щоби зважили для неї, а святість – для неї. І про це каже вислів: «Дати приношення Творцю». Тобто, важить для потреб Творця.

А щодо половини, то це є поняттям хісарону, нестачі, що й є суттю клі, бо немає світла без клі. Тому клі та світло вважаються як чимось одним. І світло є половиною, і клі це половина. І з обох утворилася сутність істини, тобто з хісарону і з розкриття.

І це те, що сказав: «половина шекеля», тобто людина має дивитися, щоб була в неї половина, отже, по суті, хісарон. І також щоб була здатна отримати наповнення, а отже і щодо хісарону - треба щоб була здатна прийняти.