472. Приховане – Творцю Всесильному нашому

Тиждень глави «Нецавім» (вересень) 1981 року.

(переклад з івриту)

«Приховане – Творцю Всесильному нашому, а відкрите нам і синам нашим довіку, виконувати всі слова цієї Тори».

Через «ремез» (натяк) слід пояснити, що поняття «відкрите» зветься дією, а «приховане» називається наміром. Намір, тобто причина, що зобов’язує людину чинити діяння, - це приховано від людей, адже людина не знає, що в серці її ближнього.

І навіть людина також і себе може ввести в облуду щодо наміру, коли вона думає, що причина, котра зобов’язує її виконувати певну дію, - це намір ради небес. А насправді може бути, що власна користь є тим, що зобов’язує її робити це. Тому «приховане» вказує на намір.

І в цьому слід розрізняти дві категорії: а) загал і б) особистість. Бо ті, що належать до загалу, думають головним чином про дію, а не про намір, бо неможливо зобов’язати загал мати під час дії справжній намір. Тоді як в плані особистості йдеться головним чином про намір. Тому може бути, що з точки зору загалу людина є праведником. Але з точки зору особистості вона є грішником. І про це можна сказати: «Навіть якщо весь світ кажуть тобі – праведник ти, будь в очах своїх грішником». Бо людина повинна спрямовувати намір, щоби був виключно на Творця, тобто щоб не ради отримання винагороди, - а сама вона поки що в стані «грішник».

Але коли людина бачить, що в стані приховання вона цілком віддалена від цілі, - і тоді не треба впадати у відчай. А слід вірити, що «приховане - Творцю Всесильному нашому». І це означає, що приховану частину Він дасть, а ми повинні зробити відкриту частину, тобто діяння.

І в міру примноження дій додається людині потреба в багатьох намірах, інакше кажучи, потреба в прихованій частині. А оскільки існує правило, що немає світла без клі, тобто бажання, тому примноженням дій викликаємо примноження хісарону. Аж поки наповниться до певної міри, і тоді – «приховане – Творцю Всесильному нашому», бо тоді Він дає приховане.