466. Війна дозволена і війна заповідана

Тиждень глави «Кі теце» (серпень) 1982 року.

(переклад з івриту)

«Коли вийдеш на війну». І пояснив Раші – щодо дозволеного. Тоді як щодо війни заповіданої написано: «Не залишай живою жодну душу».

І слід розрізнити між війною дозволеною, тобто коли займається війною зі злим началом, і війною заповіданою, де немає розсудів. Тобто, людині не треба робити розрахунків між тим, робить вона це лішма, чи ло лішма.

Тому що навіть, щодо виконання заповіді, - наприклад, дотримання суботи, - якщо є в людини сила примусити свого ближнього не порушувати суботу, інакше вона не дасть йому заробітку і т.п., - і тоді дотримання суботи буде не з причини заповіді, а тому що хтось присилував того не порушувати суботу, - людина і в цьому випадку зобов’язана примусити ближнього свого виконувати обов’язок дотримуватися суботи. Це й є «не залишай живою жодну душу».

І зовсім інше – дозволена війна, тобто щодо речей дозволених, котрі є ні заповіддю, ні прогріхом, - тоді йдеться про роботу лішма чи ло лішма. І побачити в цьому, скільки віри є в людини у виконанні дозволеної речі ради віддачі. Тоді як коли у війні: виконати заповідь, чи вчинити (боронь Боже) прогріх, - там не йдеться ні про які розрахунки. А треба виконувати дії навіть без ніяких намірів.