460. Берегтиме для тебе обіцяне Ним

Тиждень глави «Екев», (серпень) 1982 року.

(переклад з івриту)

«І буде, якщо послухаєте... І збереже Творець Всесильний твій для тебе союз і милість, про які клявся праотцям твоїм».

І пояснив Раші, що коли заповіді, котрі людина топче п’ятками своїми, послухаєте, - «і збереже Творець Всесильний твій»... збереже Свою обітницю.

І слід зрозуміти, що тут нового, адже виходить, - якщо дотримаєтеся навіть легких заповідей, тоді Творець виконає те, що пообіцяв. Відомо ж, що той, хто не виконує навіть однієї заповіді, зветься грішником, і навіть коли переступає легку заборону, що в словах мудреців, називається грішником (як наведено в другому розділі трактату «Євамот»).

А якщо так, то що нового є в тому, якщо буде дотримуватися легких заповідей? – це та умова, що той, хто є грішником, не отримує винагороди, котру Творець пообіцяв...

І можна пояснити так: мається на увазі, як сказали мудреці, що задум творіння – дати благо Його створінням, а для того, щоб отримати Його благо, потрібна тотожність властивостей, і це означає, що все, що людина робить, має бути ради віддачі. І це називається «легкі заповіді», бо вона не зважає на те, щоби заповіді були з наміром ради віддачі. Це й є, що «людина топче п’ятками своїми».

Бо коли вона робить якусь справу, і не бачить, щоби виросла з цього якась користь для неї самої, а все буде тільки ради віддачі, тіло гидиться такою роботою. Адже все, що виміряє людина, виміряється тим, скільки буде з цього власної користі. Тому називається намір ради віддачі, - тобто заповіді, котрі виконує тоді, коли не бачить користі для себе, - легкими, бо топче їх своїми п’ятками.

Тому і з’являється вислів, аби повідомити нам, що саме щодо заповідей, котрі людина виконує тоді, коли не бачить власної користі, а робить це з наміром ради віддачі, - щодо них берегтиме Творець свою обітницю. Тобто цим прийде людина до тотожності властивостей, що зветься злиттям. І тоді буде вона готова отримати добро та насолоду.