459. Внаслідок скромності – трепіт перед Творцем

(переклад з івриту)

«І буде, якщо послухаєте ці закони і будете дотримуватися й виконувати їх». «І збереже Творець Всесильний твій для тебе союз і милість, про які клявся праотцям твоїм». «Внаслідок скромності - трепіт перед Творцем».

Ось, коли людина йде шляхами Творця, вона відчуває, що здобуває щодня певну міру Тори та заповідей. І щоразу вона додає й додає, іноді менше, іноді більше. Але протягом тижня вона здобула певне надбання Тори та заповідей. І коли підходить субота, є вже в неї те, щодо чого клопоталася напередодні суботи. І вже вона відчуває, що в суботу вона їсть з того, біля чого клопоталася всі дні тижня, котрі звуться шістьма днями діянь.

І тоді людина знає, що їй потрібен низький стан. Отже, вона шукає в собі якийсь недолік, щоб могла сказати, що вона досі ще перебуває в ницості. Ось, вислів каже: «Не принось гидоту в дім свій». І написано: «Гидота для Творця - кожен чванливий серцем». І тут каже рабі Йоханан від імені Рашбі: «Кожна людина, яка має грубість духу, неначе займається ідоловірством» (трактат «Сота», 4:2).

І слід зрозуміти, чому той, в кого грубість духу, неначе займається ідоловірством. А от «внаслідок скромності» означає: результат скромності це трепіт перед Творцем. І маємо зрозуміти, що таке скромність.

Отже, коли людина відчуває, що немає в неї ніяких ні Тори, ні добрих справ, і почувається гіршою за всіх, що означає, - бачить, що всі займаються Торою та заповідями і мають втіху від свого життя, а вона живе без ніякого задоволення від Тори та заповідей.

Тому що весь загал є для особистості оточенням, і є різниця між загалом Ісраеля і особистістю, адже в загалі Ісраеля світить навколишнє світло. Як наприклад, взагалі, кожна людина з народу може горювати про руйнування Храму, і сподіватися на розкриття Еліягу і повне визволення, на прихід Машіаха, - щонайшвидше в наші дні, амен, - адже з боку навколишнього світла кожен має певне відчуття щодо цих слів – «вигнання» та «визволення».

Але в плані особистої роботи, коли людина запитає себе, і зробить самоаналіз, тоді побачить, що не має вона жодного поняття в цих речах. І в цьому існує різниця між загалом і особистістю. Тобто, щодо того, щоб особисто досягнути внутрішнього світла, - не може людина досягнути нічого перш ніж удостоїться повернення до Творця.

Тому, коли людина бажає йти шляхом Творця в особистому плані, тобто, не за загальний рахунок, займаючись Торою та заповідями так, як загал займається ними, а щоб це було за свій власний рахунок, тоді вона бачить, що немає в неї нічого, а навпаки, щодня все робиться в неї ще гіршим. Бо скільки б не займалася вона Торою та заповідями шляхами істини, вона бачить, що далека вона від істини.

І тоді людина приходить до скромності, тобто, відчуває, що є гіршою за всіх. Оскільки у всіх все ж таки є світіння в плані навколишнього світла. А сама людина не може йти за навколишнім світлом, тому що вже почала особисту духовну роботу, тому вже немає їй нічого від загалу.

І вона повинна звернутися [до Творця] зі своєю скромністю, оскільки терпить страждання через те, що немає ніяких набутків, що вона порожня від геть усього, і слід їй скласти істинну молитву, щоби Творець дав їй трепет перед Собою. І це називається «І збереже Творець Всесильний твій для тебе союз і милість», що Творець наблизить її до Себе.

Тоді як той, хто має грубість духу, і думає, що є в нього надбань більше ніж у всіх, той повік не зможе прийти до трепоту перед Творцем. Тому і зветься, що начебто займається ідолопоклонством, тому що він не потребує, щоби Творець наблизив його до Себе.