442. І діти ваші малі, про яких казали ви

Тиждень глави «Дварім» (липень) 1979 рік.

(переклад з івриту)

«І діти ваші малі, про яких казали ви – здобиччю будуть, і сини ваші, які не знають сьогодні що є добро і що зло, - вони прийдуть туди, і їм дам Я її (землю), і вони її успадкують».

Головне в Торі та заповідях, котрі дані нам, полягає в сказаному: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу», адже Тора та заповіді готують людину увійти у палац Царя і досягти приховане світло, що зветься категорією «земля Ісраеля».

Людина завжди віддає перевагу найкращим станам, бо вона розуміє, що вони призначені дати підготовку увійти у володіння святості, що зветься «земля Ісраеля», тобто той час, коли є в неї бажання та прагнення вивчати Тору. А також періоди, коли відчуває вона піднесення в молитві і добрі наміри, котрі є в неї в час, коли робить добрі справи.

Але в ті періоди, в які немає в неї прагнення до Тори та заповідей, а розуміння й інтелектуальний підхід заважають Торі та заповідям, тоді людині потрібна велика робота аби перебороти їх. І все, що вона робить тоді в роботі Творця, все тільки через примус, тому що думки, котрі є в стані відокремлення, віддаляють людину.

І що більше людина зміцнюється, то бачить, що вона все більше відокремлена. І всі молитви її є бездушними тілами, сповненими лише сухості. І хоча й кричить до Творця щоби допоміг їй, бачить вона, що серце не з нею. Ці стани людина зневажає і оцінює їх як найнижчі. Бо не бачить в них ніякої цінності, щоби думати про них, що вони здатні дати їй якесь благо, що наблизять її до мети.

На це натякає вислів «і діти ваші малі», тобто малі означає стан вашого катнуту, «про яких казали ви – здобиччю будуть».

«У-банейхем» (і сини ваші), тобто «аванот» (розуміння), що є у вас в Торі та заповідях, «які не знають сьогодні добра і зла», - періоди часу, коли ви бачили, що ви не здатні розрізнити між добром та злом, коли вся ваша робота відбувається в стані, позбавленому будь-якого відчуття відмінності між добром і злом.

Тобто, час, коли ви відчували, що немає ніякого почуття, чи ви займаєтеся Торою та заповідями, або (боронь Боже) ні, і у вас одне й те ж відчуття, що немає ніякого захоплення, і тоді ви робите все, що спаде на думку, аби тільки вийти з цих станів, - «вони прийдуть туди», адже ці стани є справжніми келім, які потребують, щоби Творець дав їм землю Ісраеля.

«І їм дам Я її, і вони її успадкують», тобто, спадщину праотців, яким Творець пообіцяв дати землю Ісраеля, - саме вони є істинними келім, що потребують порятунку Творця.

Тоді як ті стани, котрі важливі для них, там Я їм не потрібен у поміч. Тому що, згідно зі свідомістю людини, вона зважає тільки на те, коли є в неї піднесення в молитві, бажання і прагнення, і задоволення від вивчення Тори, - тому що в цьому присутнє її себелюбство. Але ж щодо наближення до істини, - не відчуває до цього приналежності.