436. Три молитви - 1

Місяць тамуз (липень) 1978 року.

(переклад з івриту)

«Але всі три, вони називаються молитвою: молитва Моше, - чоловіка Всесильного, молитва ця така, що в іншої людини немає подібної їй. Молитва Давида, подібної якій немає в іншого царя. Молитва бідняка, - це молитва. З цих трьох молитов, - яка важливіша з усіх? - я би сказав, молитва бідняка. Ця молитва передує молитві Моше і передує молитві Давида, і передує всій решті молитов світу».

«Запитує, - чому це так, - тому, що бідний має розбите серце. А написано: «Близький Творець до розбитих серцем». І бідняк завжди входить у суперечку з Творцем, і Творець дослухається і чує його слова, і коли бідняк молиться, відчиняє вікна небосхилу. І всю решту молитов, що підносяться вгору, відхиляє їх той бідняк, розбитий серцем, як написано – «молитва бідняка, коли «яатоф» (обгорне)».

І було б треба сказати «коли обгорнеться», бо що означає – «коли обгорне»? Однак, сенс той, що він спричинює запізнення, тому що всі молитви у світі не входять, аж поки його молитва входить. «Атуф» означає запізнення, від вислову «і були запізнілі – Лавану».

Є в нас молитви Моше, Давида, решта молитов, і – молитва бідняка. Яка різниця? Як відповісти на те, що бідняк входить у суперечку з Творцем? Що означає «запізнюється», неначе є черга, коли один іде за іншим, - і чи існує якийсь безпорядок перед Ним?

1) Відмінність між молитвами: Моше, Давида, рештою молитов - і молитвою бідняка.

2) Яке відношення до бідняка через те, що він влаштовує сварку з Творцем.

3) Що означає, що затримує всі молитви, аж поки його молитва приймається, неначе що коли бідняк молиться, то займаються тільки ним, і не можна в той же час відповісти на молитви інших людей.

Поняттям «молитва» називається робота в серці, тобто хісарон, те, що серце відчуває, що йому бракує. Є іноді, що людина відчуває, що не вистачає їй Тори, котра є категорією «Моше». А є іноді, що людина відчуває, - бракує їй категорії «Машіах», тобто, турбується про те, що поки що не прийшло до спільноти Ісраеля визволення, що зветься категорією «Давид, цар Машіах». А також решта молитов, кожна згідно з тим, що людина відчуває.

І є молитва, коли людина відчуває, що немає в неї нічого, і вона буквально схожа на худобину, немає їй ні віри, ні трепоту перед небесами, що є всією основою духовної роботи. Тому вона влаштовує сварку з Творцем, чому Він створив її людиною, тобто робить розрахунок щодо себе, і турбується й горює про свій стан. Про те, що немає їй ніякого хісарону більшого, ніж щодо власної користі. А відчуття ближнього немає в неї, крім того лише, що належить до власної користі.

І цим вона начебто обурюється на Творця, чому створив її людиною, з розумом та серцем, котрі повинні принести якусь користь світові. А вони обидва, тобто розум і серце, клопочуться тільки про власну користь. А якщо створив її людиною, чому вона не відчуває існування Творця?

Людина бажає вірити, але серце її затлумлене і віра її не приносить їй ніякого відчуття, щоби могла вона знати й відчувати так, як сказали мудреці: «Знай, перед Ким ти стоїш». Коли вона розмовляє з людьми, ба навіть з худобою, тваринами й птахами, вона відчуває, що промовляє до когось. А коли розмовляє з Творцем і коли вивчає Тору Творця, вона не відчуває Його існування.

Виходить, що бракує їй усього, адже головної основи немає в неї, тобто віри в Творця. І само собою, вона не може мати намір ради віддачі, адже не відчуває величі Творця, щоби варто було їй анулювати і себе, і все що є в неї, перед Творцем.

І постійно людина обурюється і вчиняє сварку, - чому Творець приховує Себе від неї, щоб вона Його не відчувала. І постійно вона обурюється, чому Творець покинув її, тобто чому Творець дає їй право голосу казати, неначе Він створив її.

А потім, коли приходить до стану народження, тобто коли з’являється стан власного володіння, інакше кажучи, коли людина відчуває в світі, що вона є сутністю, відокремленою від Творця, і вона має права власності на себе, і повинна вона вірити, що Творець стоїть близько до неї, але цієї віри вона не відчуває, - тоді людина висловлює докори: чому Творець зробив так, щоб не було в неї сили віри, щоб могла вірити, що Творець на її боці, як написано: «Бо дуже близько це до тебе, в устах твоїх і в серці твоєму, виконувати це».

Тому, перш ніж людина дістає відповідь на цю молитву бідняка, як можна сказати, що дадуть їй відповідь на молитву Моше, котра є категорією Тори, - ще до того, як вона матиме віру, котра є першоосновою. А також коли молиться людина про визволення, також не належить відповідати їй, - так само і щодо решти молитов, - до того, як буде в неї основа, що взагалі Творець чує молитву. І тому жодна молитва не може бути прийнятою, якщо не отримано поки що відповідь на молитву бідняка.

І це зветься, що затримують всі молитви, і мається на увазі одне: жодна молитва не приймається до того, як його молитва буде прийнята, бо вона є основою. А потім може отримати порятунок щодо інших речей.