435. Коли порадився Балак

Тиждень глави «Балак», (липень) 1978 року.

(переклад з івриту)

«Коли порадився Балак, сказав, - і вижену я його з землі. Сказав, - той рівень, якого тримається Ісраель, він від землі, і певно, що це малхут, котра зветься «землею». І це: «бо могутніший він за нас», - це напевно, бо хто зможе воювати і встояти проти Ісраеля, адже їхній рівень сильніший за його [Балака] рівень.

І через це – і вижену я його з землі, тобто з їхнього рівня, котрим є малхут, і якщо вижену його з тієї землі, - тобто якщо зможе він ввести його в гріх, - зможе зробити з ними все, що забажає» (Зоар, глава «Балак»). І слід пояснити те, що він сказав, що рівень малхут сильніший за його рівень. Тому що малхут називається «вище за знання», а сенс цього, як сказано мудрецями: «Хай не каже людина, - не хочеться їсти свинину, а – хочеться, але Тора заборонила».

І це зветься вище за знання, тобто свідомість створіння не може згодитися йти проти бажання отримувати. Тому що природа людини така, що коли їй треба поступитися насолодою, їй потрібно знати й розуміти – чому. Тобто для чого я поступаюся? Що моє тіло виграє більшого завдяки тому, що я уникаю задоволення.

Тоді слід відповісти їй, або з мотивів страху, - тобто тим, що поступишся насолодою, уникнеш і не терпітимеш пекельних страждань. Тобто, коли людина зважує смак задоволення, наскільки воно цінне, і смак страждань, котрі терпітиме за те задоволення, вона бачить, що не варте воно. Адже страждання набагато більші, так, що не варто терпіти багато страждань за насолоду, що існує короткий час, а страждання – будуть вічними стражданнями у пеклі.

Або з причин любові, тобто, що за те, що поступиться маленькою миттю смакування насолоди, людина отримає насолоду набагато більшу, і довгострокову, і це – насолоди світу прийдешнього.

А ради цих двох причин, якщо людина зважить заповіді порівняно з гріхом, то є в неї сила перебороти насолоду. Але тоді, в цьому стані, хоч це й зрозуміло тілу, може прийти зле начало і змішати людині всі розрахунки. Через те, що все йде за розрахунками бажання отримувати, тому є сила у злого начала заплутати людину і затушувати картини раю та пекла.

Але, коли людина удостоїлася, щоб уся сила того, що вона стримується, була через малхут небес, тобто заслужила того, що для себе самої не потрібно їй нічого, а все тільки для віддачі, коли так, то зле начало не здатне сперечатися з нею, тому що немає йому що дати їй.

І це те, що написано: «І вижену їх з землі», тобто з рівня малхут небес, тоді зможу ввести їх в гріх. Тоді як «земля», котра є «малхут небес», сильніша за нього, і з цим рівнем неможливо ввести в гріх ніяким чином. І це – в плані «ліба».

А також в плані «моха», коли людині треба вірити, що Творець чує молитву. Тобто, якщо людина уникає всього і бажає злитися з Творцем, Творець з’єднується з нею і наближає її, за принципом: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають», і як написано в Зоар, - святою душею. Тобто, Творець розкривається людині, тоді само собоою, вона забуває весь світ, і пам’ятає лиш тільки одного Творця.

Іди й дивися, що «Творцю, при виході Твоєму з Сеїру, коли простував Ти з поля Едомського, земля трусилася»... У час, коли побажав Творець дати Тору Ісраелю, пішов і запросив синів Ейсава, - але не прийняли її, як кажеш ти: «Творець з Синаю засяяв, від Сеїра їм», бо не хотіли прийняти її. Пішов до синів Ішмаеля, і не хотіли прийняти її, як написано: «З’явився від гори Паран». Оскільки не бажали, повернувся до Ісраеля.

І слід зрозуміти, чому пішов спочатку до синів Сеїра та Ішмаеля, а не пішов відразу до Ісраеля, якщо Ісраель отримають Тору? Потім пішов би до синів Ейсава й Ішмаеля, щоб вони також отримали Тору. Адже чому, якщо Ісраель отримали Тору, то вже немає можливості, щоб також сини Ейсава та Ішмаеля отримали б Тору?

І слід пояснити це по правді, за порядком отримання Тори, як сказано: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». І завдяки цьому приходять удостоїтися Тори Творця, - з боку самої Тори, яка є іменами Творця. Тобто, Тора не в сенсі з’ясовувань між нечистотою та чистотою, а вся цілком Тора є іменами Творця.

Коли починають виконувати Тору та заповіді, людина думає, що Творець запросив також синів Сеїра, тобто думає, що зможе виконувати Тору разом з синами Ейсава. Оскільки людина складається з сімдесяти народів, а Ейсав та Ішмаель є коренями народів світу, тому що кліпа Ейсава є лівою стороною, що відповідає «моха», а кліпа Ішмаеля є правою стороною і відповідає «ліба». А решта – це відгалуження.

Тому людина згодна виконувати Тору та заповіді, але не бажає поступатися категорією синів Ейсава.

А потім вона бачить, що вони не згодні приймати Тору, якщо вона не поступиться ними, тому людина приходить до усвідомлення, що з синами Ейсава це не піде як годиться. І це зветься, що не побажали прийняти її, тобто людина бачить, що з ними ніколи вона не прийде до істинної Тори.

А потім вона думає, - може з синами Ішмаеля разом буде їй можливість реалізувати істинну Тору. Тоді вона бачить, що якщо не відмовиться від синів Ішмаеля, ніколи не прийде до істинної Тори.

Це зветься, що людина думає, що Творець дав Тору синам Ішмаеля, і якби Він не відмовився від них, був намір у Нього дати їм Тору, тобто разом з ними. А коли приходить до правдивого розуміння, тоді вона бачить, що і разом з ними не дав Тору.

Виходить, що це зветься «не прийняли її», тобто не згодні. А після того, як людина приходить до остаточного рішення, що сини Ейсава і сини Ішмаеля не бажають Тори, це зветься, що вона прийшла до усвідомлення зла.

Тоді повертається людина до категорії Ісраель, яка зветься «яшар – ель» (прямо до Творця), що так прямо, все що вона робить, мусить бути лише в ім’я «Ель» - Творця, що і є сенсом «Ісра-ель».

Тоді людина стоїть перед вибором: або відмовитися від усього і прийняти на себе категорію «Ісра-ель», або залишити так, тобто виконувати Тору та заповіді з наміром, котрий був у неї в роки дитинства, або прийняти вище за знання, що зветься «зробимо» передує «почуємо», тобто виключно ради Творця.

І це те, що сказав: «а потім повернувся до Ісраеля». Бо людина повертається потім до Ісраеля, адже Тора дана лиш тільки тим, чиє ім’я Ісраель. І це зветься: «Який обрав нас з усіх народів», тобто тільки коли людина приходить до стану «яшар-ель» (прямо до Творця), тоді вона здатна отримати Тору. Виходить, що істинна Тора дається людині тільки тоді, коли вона – «Ісраель».

Але ж до цього вона може виконувати Тору та заповіді в плані дії, а не в плані наміру, котрим є «ради надання задоволення Створювачу своєму». І тоді людина отримує Тору в середню категорію, яка є – «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». А потім, коли стає «Ісраелем», людина удостоюється внутрішньої Тори, що зветься іменами Творця.