431. Взуття для ноги його
(переклад з івриту)
«А той черевик ставить... І тому все, що померлий дає людині уві сні, це добре. Узяв щось із дому – погано, наприклад черевик. Чому? – тому що переніс його ногу» (Зоар, глава «Хукат», п.8).
І слід пояснити, що «мертвий» означає – бажання отримувати. Усі сили, котрі людина вкладає в роботу, тобто в святість, - це тому, що бажання отримувати дає силу для віддачі. Але якщо бажання отримувати забирає, – це погано. Оскільки немає більше, ніж два володіння: володіння віддачі, або ж володіння отримання. Отримання називається смертю, а віддача зветься життям, тому що завдяки цьому зливаємося з Життям живих.
Тому, якщо мертвий бере, тобто забирає сили з володіння віддачі, він переводить їх у володіння сітри ахри. А те, що уточнено, що саме «черевик», це тому, що «нааль» (черевик) від слова «ман’уль» (замок), тобто місце, котре повинно бути запертим для зовнішнього розуму. І повинно бути в стані віри вище за знання. А мертвий забирає цей «нааль» і хоче щоб було відкрито, для того, щоби розум увійшов туди, і проводив би свої дослідження.
І це стосується поняття, що «нааль» (взуття) зроблено саме для ніг, адже «раґлаїм» (ноги) – від слова «мераґлім» (розвідники). А в цьому місці, тобто там, де стосується управління Творця, слід іти в вірі вище знання. Тобто, треба робити «запирання» для ніг, щоб було заборонено входити туди розумом. А якщо бажання отримувати, що зветься «мертвим», забирає це, виходить, що входить людина у володіння сітри ахри. І це: «Те, що зависоке для тебе – не тлумач», і лише таким чином зливаються з Життям живих.
«І це, коли померлий забирає його... Але коли живий знімає свій черевик і віддає іншому, щоби дати існування, він діє за вищим присудом» (п.9). Це означає, що коли людина стягує свій черевик, і бажає знати і збагнути своїм розумом, і не через те, що хоче йти шляхами зовнішнього розуму, а для того, щоби бачити вище управління, як воно приховане від неї, і сама вона сповнена протиріч по відношенню до зовнішнього розуму.
І робить це людина для того, щоби дати існування, тобто щоб віра її була здатна існувати. І тоді зможе робити все за вищим присудом, тобто зможе виконувати Тору та заповіді як «закон», а це – «Присуд присудив Я і не можна сумніватися в ньому», і розуміти шляхами розуму. А хай прийме все вірою вище знання, тобто, хай зрозуміє, що віра суперечить розуму.
А якщо бракує людині усвідомлення, щоб зрозуміти інакше, таке не називається проти знання, а зветься також і це «в рамках знання». Але коли людина знімає «мін’аль» («черевик», або «замок»), і розвідує там, побачити, що саме може сказати розум про такі місця, тобто про те, де розум зобов’язує інакше, ніж каже віра, виходить тоді, що віра перебуває на тому, що є протилежним знанню.
І лише це зветься «простою вірою», коли тільки проста віра зобов’язує людину бути служителем Творця, а не розум. Виходить, те, що вона стягнула свій «черевик», це лише для того, щоб дати існування вірі, щоби бути впевненою, що вся її робота тільки тому, що вона діє відповідно до вищого присуду, котрий зветься «закон», - і це дає людині вище життя.