427. Ось закон Тори - 1

(переклад з івриту)

Тиждень глави «Кі тіса» (березень) 1980 року, розділ про червону корову.

У Зоар запитують про те, що написано: «Це – закон Тори», тоді чому написано: «Ве-зот а-Тора» (і ось – Тора). І пояснює: «Ве зот», тобто єднання, коли загальне і часткове разом, «вав» (тут читається «ве») це зеїр анпін, котрий є загальним, а малхут – вона частка.

Але «зот», без додатку «вав» - це закон Тори, який є малхут, що зветься законом. І з’являється від зеїр анпіна, що зветься Торою, а не сама Тора, тобто зеїр анпін, а лише закон Тори, присуд Тори, яким є малхут, - так пояснено в коментарі «Сулам».

І слід зрозуміти, чому зеїр анпін називається «загальним», а малхут називається «частиною». І чому малхут зветься законом та присудом Тори.

Справа в тому, що відомо: основне в духовній роботі це віра, тобто вище за знання, а те, що має бути вище за рівень знання, це тому, що був закон щодо малхут, звану «бажання отримувати», що заборонено бути отримувачем ради отримання. Тому що повинно бути злиття, котре є тотожністю властивостей, інакше вона перебуває у відокремленні. Тому кожне місце, де є хісарон святості, це тому, що над цим місцем панує закон, тобто заборона егоїстичного отримання.

І коли людина приймає на себе тягар малхут небес вище за знання, тоді немає місця для отримання. Що зветься «присудом Тори», тому що отримувач не може згодитися працювати вище за знання. Бо думка людини зобов’язує, щоб не робити жодного руху без прибутку. А коли людина бажає йти дорогою істини, тобто тільки ради віддачі, тоді тіло не згоджується з цим.

Отже, слід прийняти на себе роботу такого роду лише вище знання. І це зветься «частиною», бо ця робота вона як милостиня, як написано: «І повірив у Творця, і Він зарахував йому це як милостиню».

Але після того, як прийняла людина на себе роботу вище за знання, вона удостоюється Тори. А Тора називається «загальним», тому що вона включає обидві речі, тобто віру і Тору. Бо заборонено навчати Торі ідоловірця, як написано: «І законів не знають».

Тому перший ступінь, котрого людині треба удостоїтися, це ступінь віри. А потім вона приходить до ступеня Тори. І це зветься поєднанням зеїр анпіна і малхут небес, чоловічої та жіночої сутностей.

Бо коли людина займається прийняттям тягаря малхут небес, вона перебуває поки що в нестачі. Але коли удостоюється Тори, вона називається «чоловік», тому що Тора дає їй світло Тори. І тоді вже немає суду, тому що вже може отримувати ради віддачі.

І цим зрозуміємо те, що написано там в Зоар, що червона корова називається «малхут» в плані першого стану, що зветься лівою лінією біни, тобто коли є в неї досконалість в плані хохми.

І це зветься «В якої немає вади, і на яку не підносили ярмо». І пояснює там, що «ярмом» зветься категорія хеседу. І через це повинні спалити корову, що є властивістю зменшення місяця, і повертається, і утворюється знову в другому стані, бо в другому стані – все її існування... (в коментарі «Сулам», п.20).