Бней Барух Академія кабали

У книзі Зоар сказано: «Слухай, Ісраелю, Творець – Всесильний наш, Творець единий». Що означає «єдиний»? Це зібрання Ісраелю, що з‘єднує з Творцем, тобто Зеїр Анпіном, як сказав рабі Шимон: Зівуґ захара та нукви називається єдиним, бо місце, де перебуває нуква, називається єдиним.

У чому причина цього? Справа в тому, що чоловік без жінки називається половиною тіла, а половина – не єдина. Коли ж об’єднуються один з одним дві половини тіла, вони стають одним тілом і тоді називаються одним».

Сказано: «Ось місце при Мені 'іті'». А мій пан, батько та вчитель пояснював, що 'іті' (алеф-тав-йуд) – це абревіатура від слів віра, молитва, зусилля.

Людина повинна починати роботу Творця з властивості «правого», званого «захар», тобто з досконалості, званої «задоволений своєю часткою», що є властивістю «хафец хесед». А деякий смак життєвої сили, який є в неї, у Торі та заповідях, достатній, щоб докладати зусиль у Торі та заповідях, оскільки вона вірить в особисте управління, що така воля Творця. І відчуває себе досконалою людиною. І за це підносить хвалу й подяку Творцеві, який дав їй частку в Його роботі.

Це називається «захар» - той, хто відчуває себе досконалим і завжди задоволений, і виконує слова «служіть Творцеві в радості».

Однак це називається половиною тіла. І їй не вистачає властивості «нукви», тобто хісарону. Адже з лівого боку, коли вона починає робити самоаналіз, скільки її властивостей і думок знаходяться в досконалості, бачить істину, яка полягає в тому, що вона все ще занурена в бажання отримувати заради власної вигоди. А заради ближнього вона не здатна нічого робити, як у відносинах з товаришами, так і в стосунках з Творцем.

І тоді в тій мірі, у якій у неї є усвідомлення зла, вона може докладати зусиль, тобто [здійснювати] дії в сенсі «все, що у твоїх можливостях і силах робити, роби». І також може підносити молитву з глибини серця. І тільки в тій мірі, у якій людина відчуває зло, тобто усвідомлює, що це зло, вона робить дії, щоб позбутися його. І це називається «нуква», тобто хісарон.

Виходить, що в неї є місце для двох протилежних властивостей. Тобто з одного боку вона вважається досконалою, правою лінією, хесед, яка задоволена своєю часткою і може віддати хвалу й подяку Творцеві за те, що Він помістив її в місце Тори та добрих справ. А з іншого боку, вона може молитися Творцеві про те, що залишилася поза роботою Творця, адже все побудовано на фундаменті егоїстичної любові.

Тоді людина називається цілим, а інакше вона не називається людиною, тому що якщо побачить свої недоліки, вона зараз же втече з властивості правого.

Однак після того, як вона вже бачила свій поганий стан, і, як би там не було, зміцнилася вище знання, у неї є досконалість. І ознакою цього є те, що вона може віддати хвалу Творцеві. Тоді вона називається цілим, і це називається «праве і ліве, а між ними наречена». І завдяки тому, що в неї є властивість захара та нукви, вона може удостоїтися властивості нареченої, тобто істинної вищої малхут.

І це значить «служіть Творцеві в радості». І в Зоар пишеться: але ж він не може радіти, бо серце його розбите через гріхи. Адже ми вчили: нехай завжди входить людина через два входи - через хесед і страх.

Це можна пояснити, як сказано вище. Тобто через правий вхід, або властивість віри вище знання, коли вона досконала. І це приватне управління, і це «хафец хесед». А другий вхід - це страх, тобто гвура, ліва лінія, і для цього входу вона повинна віддати зусилля й молитву. І це називається «людина», оскільки в неї є дві властивості - захар і нуква, тобто вона досконала і має недоліком. І це називається, що робота її досконала.