395. Категорія «неживе» і категорія «рослинне»

(переклад з івриту)

Тиждень глави «Кі тіса» (11-17 березня) 1979 року.

Відомо, те, що існує загальне і особисте. Загал Ісраеля називається категорією «неживе». І це також категорія «тварина», що є рівнем «нефеш» (душа), від слова «нефіша» (дихання), і в нього є лише загальний рух, у кожного з видів [створінь], - є властивість, притаманна всім.

І зовсім інше – категорія «рослинне», є в них особистий рух [у кожного]. І це зветься категорією «людина», «Бо людина – дерево польове». Адже у рослинного завжди є поновлення, воно все більше зростає.

Але щодо неживого, - те, як неживе росте, не можна визначити, і це зветься загальним рухом, у неживого існує «загальне» зростання. Тому загал людський, - у нього завжди, в цілому, все гаразд.

Але ж стосовно особистостей, - а це ті, що належать до категорії «людина – дерево польове», - має завжди бути поновлення, тобто ріст. І кожного разу [особистість] росте все більше, тому що так розкривається вище благо, за принципом: «Син Давида (Машіах) прийде лише коли закінчаться всі душі в тілі» (трактат «Євамот», 62:1).

Тому немає у світла поновлення, котре не походило б з Нескінченності, бо саме так розповсюджується світло раз за разом. Тому, коли людина постійно поновлює свою роботу, вона завжди в стані «той, хто йде». А якщо залишається на одному рівні, тоді опускають її згори, і тоді вона стає «тим, хто опускається».

І це для того, щоб була в неї потреба піднятися ще раз на новий рівень. Тому що кожного разу, коли піднімається назад, це не означає, що піднімається на попередній рівень, а завжди це новий стан. Відповідно, виходить, що або людина піднімається вгору, або спускається вниз, але «стоїть на місці» - таке не притаманно категорії «людина».

Тоді як ті люди, що належать до категорії «неживе святості», вони дійсно є «тими, хто стоять», тобто не треба їм падати зі свого рівня. І належать вони до категорії «неживе», яке має тільки загальний рух, а не особистий, як рослинне.