391. Творець не випробував Йова

(переклад з івриту)

По виході суботи глави «Тецаве» (лютий) 1972 року.

«Сказав рабі Шимон: «Творець не випробував Йова і не вступав з ним у випробування, як робив це з іншими праведниками, адже не написано про нього «І Всесильний випробував Йова... і не сказано йому, що дасть, а переданий був у руки обвинувача за присудом Творця» (Зоар, «Тецаве, 16, п.).

І слід зрозуміти відмінність між Йовом, званим «праведники народів світу», і між Ісраелем. Адже щодо Йова ми бачимо, що Творець не випробував його, тоді як Авраама таки випробував.

Ось, ми бачимо тут, що існують дія і намір, і щодо обох існує поняття випробування. Тобто, Авраамові дано було випробування і в дії, і в намірі, - чи робота на Творця є для нього радістю, тобто чи радий був тим, що виконує наразі бажання Творця. А Йову дав випробування тільки щодо наміру, а не щодо діянь, тому що, виходить, Творець знав про діяння, - Йов певно не зможе встояти у випробуванні. Тому дано було йому випробування лише в намірі.

(І також ми повинні сказати те ж саме, якщо не бажаємо дати. А людина вірить, що все під управлінням Творця, тому вона має виправдовувати свого Господаря, і не псувати любов до Творця через те, що бракує їй декількох речей, котрі, як вона розуміє, нагальні для неї. Тобто... не отримувати від Нього те, що їй нагально необхідно. Або віддати Йому те, що необхідно людині).

І в цьому є відмінність між праведниками народів світу і праведниками [Ісраеля]. Адже обидва ці рівні існують в людині, бо перш ніж людина робиться рівнем «Ісраель», то, оскільки вона є «маленьким світом», присутні в ній властивість «народи світу» і «праведники народів світу», і властивість «ісраель». І коли людина починає йти шляхами Творця, зветься вона «праведниками народів світу», тоді випробування її лише в плані наміру, а не в дії. Не дають їй випробування в дії, а лише в намірі.

Тобто, існує правило, що кожна людина має претензії до Творця щодо того, що Він не дає їй те, чого вона вимагає. А вона розуміє, що все, що їй необхідно, Творець повинен дати їй, як написано: «І милосердя Його на всіх Його створіннях», а також «у звичаї Доброго давати добро». Якщо так, виходить, що все, про що людина розуміє, що цього їй бракує, це як нібито вже було в неї, а Творець у неї це забрав. А отже, дія не в її владі, в плані, що дали їй випробування, щоб не робити цього, бо не дали їй цього з самого початку.

А щодо випробування, це подібно до того, нібито було в людини те необхідне, що вона вимагає зараз, і забрали в неї. І все, що є в неї для випробування, це лише намір. Тобто, маємо сказати, що все, що Творець робить – все на добро, і слід перебувати в радості та любові, так, наче Творець дав людині все, чого вона вимагає. І це зветься випробуванням наміру. Як це було у Йова, лише про намір, - чи зможе він виправдати суд.

Тоді як, коли удостоюється властивості «Ісраель», тоді дають людині випробування також і щодо діянь. Тобто дають їй всі добрі речі, і людина сама повинна бути готова повернути все, і не отримувати більше, ніж те, щодо чого вона сама буде впевнена, що це буде лише ради віддачі.

Як приклад з Пуримом, як сказав мій батько й учитель, що «Меґіла» (назва «Книги Естер», букв. «сувій») означає, що тоді був час «ітґалут» (розкриття). І про це сказав Аман, що треба йти шляхом знання. І це означає: «І законів Царя не виконують». А Мордехай стверджував, що розкриття приходить тільки щоби встояти у випробуванні, і прийняти на себе приховання, що є випробуванням щодо діянь.