383. І постали при підніжжі гори
(переклад з івриту)
Тиждень глави «Ітро» (лютий) 1959 року.
«І постали при підніжжі гори». Сказав рабі Авдимі бар Хама бар Хаса: «Це навчає нас, що навісив над ними гору як баддю і сказав їм, - якщо приймаєте Тору, добре, а якщо ні, там буде ваше поховання». Сказав рабі Аха бар Яаков: «З цього є велика відомість для Тори: сказав Раба – і все ж таки покоління прийняло її в дні Ахашвероша, як написано: «Виконали і прийняли її іудеї», - вони виконали те, що вже прийняли» (трактат «Шабат» 88:1).
У Тосафот: «Навісив над ними... незважаючи на те, що вже упередили словом «зробимо» слово «почуємо», - бо може відреклися б, якби побачили великий вогонь, коли і душа з них вийшла б, - і так сказав: «Чи не навісив Ти над нами гору як баддю». Бо мається на увазі, що якщо примусив їх, отже, не було у них каяття, і так сказав, що можуть відмовитися від Тори, адже не прийняли її [добровільно], але щодо того, що не виконували її, є каяття».
І пояснив, що поняття «Підвісив (тут – «кафа») над ними гору як баддю, бо слід знати, що так само як є примус (івр. «кфія») стражданнями, так само є примус насолодою. І той, хто бажає, щоби ближній його зробив те, що він вимагає від нього, тоді той ближній мусить слухатися його, у два способи: або через страждання, тобто коли боїться, що як не виконає його бажання, він завдасть йому страждань; або через насолоду, котра притягує того до виконання його вимог.