382. І було, коли відпустив фараон народ
«І було, коли відпустив фараон народ, то не повів їх Всесильний шляхом через землю філистимлян, бо близький він; та сказав Всесильний, щоб часом не передумав народ, бачачи війну, і не повернувся б він до Єгипту. І повернув Всесильний народ на дорогу через пустелю Червоного моря» .
Слід пояснити це на основі тієї реальності, яка має місце завжди. Коли людина хоче йти шляхом істини, кожен запитує: «Навіщо?»
«І було, коли відпустив фараон народ», тобто тіло в цілому називається властивістю фараона, і він повинен здійснити вибір, тобто дати народу вийти, іншими словами, щоб усі сили та думки були заради Творця й не перебували під його [фараона] владою, що означає, що всі його сили будуть служити потребам тіла, а замість цього, щоб вони використовували їх заради Творця.
Чому Творець дав їм іти у святу землю, тобто в землю, що тече молоком, яку обіцяв Творець дати в спадок нашим святим праотцям, довгою дорогою, а не направив їх на близький шлях, як сказано: «не повів їх Всесильний шляхом через землю філистимлян, тому що близький він»?
Тому що близьким або далеким називається те, що близьке розуму, тобто коли розум зобов'язує [думати], що ці дії варто робити. А крім того, щоб було близьке серцю, щоб було співзвучно серцю людини, тобто те, що бажання отримувати, яке перебуває в серці, відчувало б, що це йому на користь, як було з Адамом Рішоном до гріхопадіння, коли в нього було з'ясування «гірке - солодке», як сказано в передмові до панім Масбірот.